Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow тб-тел arrow ТЕЛЕГРАФНА МЕРЕЖА
   

ТЕЛЕГРАФНА МЕРЕЖА

сукупність телеграфних установок (телеграфних апаратів) на кінцевих (абонентських) пунктах, телеграфних станцій і телеграфних каналів зв'язку, що з'єднують ці установки (пункти) і станції між собою. По каналах Т. м. здійснюється телеграфний зв'язок. Т. м. буває: внутрішня (на території однієї країни) і міжнародна (див. ГЕНТЕКС,ТЕЛЕКС); з комутованими (див. Комутація) і з некомутованими (постійно закріпленими) телеграфними каналами зв'язку. В СРСР розрізняють Т. м.: загального користування (по ній передають телеграми), що охоплює підприємства Мін-ва зв'язку; абонентського телеграфування; відомчу (напр., залізничного транспорту, цивільної авіації) і факсимільного зв'язку (фототелеграфного). Т. м. загального користування і абонентського телеграфування, що є загальнодержавними мережами, будують за радіально-вузловим принципом. Т. м. включає: магістральні мережі (між республіканськими, крайовими і обласними вузлами зв'яжу), мережі зонові, або внутрішньо обласні (між обласними і районними вузлами зв'язку), і місцеві (між кінцевими пунктами і обласними або районними вузлами зв'язку). Експлуатаційно-технічне керування телеграфною мережею забезпечується умовним розділенням її на території, в кожній з яких є свій головний вузол, обласні та районні вузли зв'язку. Т. м. СРСР — складова частина Єдиної автоматизованої мережі зв'язку країни (див. також Єдина автоматизована система зв'язку СРСР).

В. І. Король.

 

Схожі за змістом слова та фрази