— адм.-тер. одиниця на Пд. України. Створена на основі царського указу від 8 (20).Х 1802. Губернським містом був Катеринослав (тепер Дніпропетровськ). На поч. 20 ст. у складі К. г. було 8 повітів: Олександрівський, Бахмутський, Верхньодніпровський, Катеринославський, Маріупольський, Новомосковський, Павлоградський і Слов'яносербський. За даними всерос. перепису 1897, в губернії було 10 міст, 15 містечок, 4926 ін. населених пунктів з населенням 2113 тис. чол. Із заг. площі 5246 тис. десятин землі 3100 тис. належало поміщикам. Осн. галузями с. г. були землеробство і тваринництво. В 2-й пол. 19 ст. тут розвивалася вугільна і металург. пром-сть. За даними 1909, в К. г. на 11 224 підприємствах працювало 170 736 робітників; 1894—97 у Катеринославі та ін. пром. центрах губернії було створено численні революц. гуртки й групи. Робітн. рух після II з'їзду РСДРП очолили більшовики [див. Катеринославська організація РСДРП(б)]. Рад. владу в губернському місті встановлено 29 XІІ 1917 (11.І 1918) в результаті Катеринославського збройного повстання 1917. Незабаром радянською стала й вся Катеринославщина. В 1918—20 К. г. була ареною жорстоких боїв проти ворогів Рад. влади. Постановою ВУЦВК від 3.VI 1925 К. г. було ліквідовано, а на її території утворено сім округів.
