Генріх Густавович [31.ІІІ (12.IV) 1888, Єлизаветтрад, тепер Кіровоград — 10.X 1964, Москва] — рос. рад. піаніст і педагог, нар. арт. РРФСР
(з 1956). Навчався в свого батька піаніста-педагога Густава Вільгельмовича Нейгауза (1847—1938); закінчив 1914 Школу вищої майстерності Академії музики й сценічного мист. у Відні, 1915 — Петрогр. консерваторію (екстерном). Н. концертував з 9 років (1904, 1906, 1909 в Німеччині й Італії). З 1916 поєднував виконавську й пед. діяльність. Викладав у Тбіліському муз. уч-щі (1916—18), Київ. (1918—22; з 1919 — професор), Моск. (1922—64; 1935—37 — директор) консерваторіях. Н.— засновник відомої піаністичної школи (його учні — С. Ріхтер, Е. Гілельс, Я. Зак та ін.). Автор праць з фп. виконавства. Нагороджений орденами Леніна, Трудового Червоного Прапора, медалями. Син і учень Н.— Станіслав Генріхович Нейгауз (1927—80) — рос. рад. піаніст і педагог, нар. арт. РРФСР.
Тв.: Об искусстве фортепианной игры. Записки педагога. М., 1967. Літ.: Дельсон В. Ю. Генрих Нейгауз. М., 1966.
