— народність, що живе у Кримській, Одеській і Волинській областях УРСР і Лит. РСР (район міст Тракая та Паневежиса). Чисельність в СРСР — 4,5 тис. чол., у т. ч. в УРСР — 2,6 тис. чол. (1970, перепис). Мова — кипчацької групи тюркських мов (див. Караїмська мова). Віруючі К.— караїмісти (в основу своєї віри поклали "Старий завіт"). К.— нащадки давніх тюркських племен, які у 8—10 ст. були в складі Хозарського каганату. Сучасні К. матеріальною культурою, мовою і побутом близькі до населення, серед якого вони живуть.
М. І. Золотарьов.
