Сергій Миколайович [19(31). IІІ 1806, Городищеський погост, тепер с. Городище Волховського р-ну Ленінгр. обл., Росія — січень 1884, Курськ] — рос. правознавець, доктор права з 1835. Навч. 1828—32 на юрид. ф-тах Петерб. і Берл. ун-тів. Працював кодифікатором цив. зак-ва у 2-му відділенні Власної його імператор, величності канцелярії. З 1835 — у Київ, ун-ті: зав. кафедри рос. цив. законів і процесу і водночас (1835—36) секретар юрид. ф-ту; у 1839, 1841—43 був деканом цього ф-ту, а 1840 водночас — проректором ун-ту. Входив до складу Тимчас. к-ту розвідування і збереження старожитностей у Києві (1835-43). У 1844-46 служив у м-ві юстиції (Петербург): редактором, чиновником з особливих доручень. З 1846 — зав. кафедри міжнар. права і дипломатії Харків, ун-ту. З 1848 — професор каф. енциклопедії законознавства і рос. держ. законів Моск. ун-ту. 1859 через хворобу вийшов у відставку і оселився в Курську. Досліджував проблеми цив. зак-ва і законознавства. Осн. праці О.: «Про співвідношення між загальним і одиничним у законодавстві та законознавстві» (1840), «Порівняльний погляд на сучасні уявлення про енциклопедію і уявлення про неї у давніх греків та римлян» (1855), «Про єдність загального, вищого закону правди у порівнянні з безліччю і розмаїттям позитивних законів у різних людських суспільствах» (1856).
Літ.: Биогр. словарь профессоров и преподавателей имп. Моск. ун-та. 1755-1855, ч. 2. М., 1855; Майков П. М. Сперанский и студенты законоведения. Очерк из истории рус. правоведения. «Рус. вестник», 1899, август—октябрь.
Ю. Я. Касяненко.
