— міжнар.-правовий докуменг, прийнятий га ООН 20.ХІІ 1952. Набула чинності 7.VIІ 1954. Україна — учасниця Конвенції від 22.VІІ 1954. Документ є першим універсальним міжнар. договором, який визнає за жінками рівні з чоловіками політ, права. Складається з преамбули та 11 статей. У преамбулі підкреслюється прагнення договірних сторін дотримувати принципу рівноправності чоловіків і жінок, закріпленого у Статуті ООН, і всіма закон, засобами забезпечувати проголошене у Загаль
ній декларації прав людини 1948 (ст. 21) право кожної людини брати участь в управлінні своєю д-вою безпосередню або через вільно обраних представників і право рівного доступу до держ. служби, а також прагнення урівняти чоловіків і жінок у політ, правах.
Основний зміст Конвенції викладено в її перших трьох статтях. Передбачається, шо жінки: мають право голосувати на всіх виборах на рівних з чоловіками умовах без будь-якої дискримінації (ст. І); можуть бути обрані на рівних з чоловіками умовах без будь-якої дискримінації до всіх встановлених нац. зак-вом установ, що вимагають публічних виборів (ст. II); на рівних з чоловіками умовах мають право без будь-якої дискримінації займати посади на громад, і держ. службі та виконувати всі громад, і держ. функції, встановлені нац. законом (ст. III).
Конвенція не передбачила спец, механізму контролю за виконанням д-вами своїх зобов'язань у галузі політ, прав жінок. Тому Економічна і соціальна рада ООН (ЕКОСОР) у своїй резолюції від 23.VII 1953 звернулася до держав — учасниць Конвенції з проханням раз на два роки подавати їй доповіді (звіти) про вжиті ними заходи стосовно виконання положень Конвенції.
Літ.: Права человека: Сб. междунар. договоров, т. 1 (ч. 2). Универсальные договоры. Н.-И.—Женева, 1994; Действующее междунар. право, т. 2. М., 1997.
Ю. I. Нипорко.
