—на Пд. Сх. УРСР, у межах Донец. і Запоріз. областей. На Пн. межує з Придніпровською низовиною, на Пн. Сх.— з Донецьким кряжем, з Пд. і Зх. обмежована Причорноморською низовиною. У геоструктурному відношенні відповідає пд.-сх. виступові Українського щита. Поступово знижується з Пн. (пересічна вис. 200—300 м) на Пд. (до 50—100 м). Найбільші висоти, пов'язані з виходом на денну поверхню давніх кристалічних порід, — г. Бельмак-Могила (324 м). Синя. Могила-Тончариха та інші. Поверхня П. в. хвиляста, розчленована річковими долинами і балками. Рельєф урізноманітнюють підвищення, насипані людиною (могили-кургани). З корисних копалин є каолін, залізна руда, графіт, нефеліновий сієніт, буд. матеріали тощо. З П. в. беруть початок річки Молочна, Берда, Обиточна та ін. Природна рослинність П. в. (різнотравно-типчаково-ковилова) майже не збереглася. Придатні для с. г. землі розорано. На П. в.— філіал Українського степового заповідника Кам'яні Могили.
В. Д. Симоненко.
|
