Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow прит-прок arrow ПРОГНОЗУВАННЯ
   

ПРОГНОЗУВАННЯ

— процес передбачення наукового майбутнього стану предмета чи явища на основі аналізу його минулого і сучасного, систематична науково обгрунтована інформація про якісні й кількісні характеристики розвитку цього предмета чи явища в перспективі. Результатом П. є прогноз — знання про майбутнє і про ймовірний розвиток сьогочасних тенденцій. П. передує плановій розробці в управлінні природними та соціальними процесами. Заг. закономірності П. досліджує прогностика. Предметом марксистсько-ленінської соціальної прогностики як науки про теорію і практику одержання і обробки інформації про перспективи і ймовірні напрями сусп. розвитку є вивчення перспектив розвитку держави, економіки, науки, техніки, культури, освіти та ін. сусп. процесів методами конкретних соціальних досліджень, спираючись на теорію наукового комунізму, політичну економію, наукознавство та ін. сусп. науки. Розрізняють розвідувальні й нормативні соціальні прогнози. Розвідувальне П.— це розробка прогнозів розвитку реально існуючих об'єктів за певних умов. Нормативне П.— розробка прогнозів таких тенденцій розвитку об'єктів, які мають забезпечити розв'язання завдань, пов'язаних з певними класовими чи нац. потребами, інтересами або цілями. Соціальні завдання і прогнози споріднені характером їхнього регулюючого впливу на сусп. процеси, проте вони істотно відрізняються за формами вираження. Якщо формами вираження соціального завдання є норма, проблема, обов'язок, ціль, ідеал, тобто те, що обов'язково включає вольові вчинки, то прогноз є тільки знанням про майбутнє і не має ні нормативного, ні проблемного, ні обов'язкового характеру і тим більше не є ідеалом або метою. Тільки перетворюючись на соціальне завдання, прогноз може виступати і як мета, і як ідеал, і як норма, але при цьому він перестає бути прогнозом, набуваючи законодавчого, нормативного статусу. Методами розробки П. є екстраполяція, експертні оцінки і моделювання, а осн. його об'єктами — рівень виробництва, характер виробничих відносин, спосіб життя, соціально-класова структура суспільства, характер взаємовідносин суспільства і природи. Хоч методика і техніка П. за капіталізму і соціалізму мають деякі спільні риси, між ними існує принципова відмінність. У капіталістичних країнах П. здійснюється з позицій футурології, спирається на численні суперечливі методологічні концепції бурж. філософії і соціології й служить інтересам держ.-монополістичного капіталізму. В країнах соціалістичної співдружності П. базується на марксистсько-ленінській ідеології й тісно пов'язане з нар.-госп. плануванням. В умовах науково-технічної революції ефективне управління розвитком соціалістичного суспільства передбачає наявність розвинутої системи П. В СРСР П. охоплює сукупність організації життєдіяльності суспільства, пов'язану з усіма ймовірними проявами соціальних дій (поведінки) людини (див. також Прогнозування економічне, Прогнозування науково-технічне). Літ.: Васильєв Ю. А. В. И. Ленин и социальное предвидение. Минск, 1978; Косолапов В. В. Методология социального прогнозирования. К., 1981.

В. В. Косолапов.

 

Схожі за змістом слова та фрази