(франц. suzerainete, від suzerain — верховний, сюзерен) — характерна для епохи феодалізму система особистих відносин і відносин влади, яка виражалася у вигляді договорів між сюзеренами (сеньйорами) і васалами. В основі відносин С. лежала ієрархічна структура феод. власності, яка забезпечувала за великими феодалами (королями, герцогами, графами та ін.) зверхність у політ., військ., судових та ін. справах. У формі С. будувалися також міжнародно-правові відносини між сильними і слабими державами.
|
