— дискретні або неперервні величини, що визначають можливі стани квантової системи (елементарної частинки, атома, молекули тощо). Кількість незалежних К. ч., які повністю описують стан системи, дорівнює кількості її ступенів вільності. Так, стан руху вільного електрона визначається трьома неперервними (компонентами імпульсу рх, рy, рz) та одним дискретним (проекцією спіну на виділений напрям Sz) К. ч. Можливі стани зв'язаного електрона в атомі водню характеризуються значеннями 4 дискретних К. ч.: головного n = 1, 2, 3, яке задає рівні енергії атома; орбітального l= 0, 1, 2, …n — 1, яке визначає момент кількості руху електрона; магнітного m = —l, —l+1....., l — 1, l, що задає значення проекції моменту кількості руху електрона на виділений напрям; проекції спіну Sz = ± 1/2. К. ч. звичайно характеризують фіз. величини, які зберігаються у певних процесах (енергію, електричний заряд, спін, парність стану, спін ізотопічний, дивність тощо) і зв'язані з властивостями симетрії системи (див. Збереження закони). К. ч. використовують при формулюванні добору правил, які визначають можливі квантові переходи системи. Літ. див. до ст. Елементарні частинки та Квантова механіка.
П. І. Фомін.
|
