Повернись живим
Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow петре-пир arrow ПЕТРО І
   

ПЕТРО І

Великий [30.V (9.VI) 1672, Москва — 28.І (8.ІІ) 1725, Петербург] — рос. цар з 27.IV (7.V) 1682, імператор з 22.Х (2.ХІ) 1721. Після смерті Федора Олексійовича (1682) боярська група, очолювана Милославськими, використавши Московське повстання 1682, добилася проголошення "старшим" царем хворобливого і нездатного до держ. справ Івана V Олексійовича (1666—1696), а "молодшим"— П. І і призначення співправителькою царівни Софії Олексіївни. В серпні 1689 після спроби вчинити держ. переворот її було позбавлено влади й заслано в монастир. Після цього П. І фактично зосередив владу в своїх руках, а після смерті Івана V він став єдинодержавним правителем. Добився успіхів у боротьбі проти тур.-тат. агресорів в азовських походах 1695—96. У 1697 виїхав за кордон, де вивчав суднобудування, морську справу, знайомився з досягненнями тогочасної техніки. В зв'язку

3 стрілецьким повстанням 1698 повернувся до Москви, жорстоко придушив виступ. Врахувавши міжнар. обстановку, почав боротьбу за повернення життєво необхідного для Росії виходу до Балтійського моря: в союзі з Данією і Польщею почав війну проти Швеції (див. Північна війна 1700—21). В цей період П. І кілька разів бував на Україні, зокрема 1706 заклав Києво-Печерську фортецю. Створені П. І регулярна армія і військ.-мор. флот здобули блискучі перемоги в Пн. війні (див. Полтавська битва 1709, Тангутський бій 1714). В 1703 у відвойованому гирлі Неви засновано Санкт-Петербург (з 1712 — столиця Росії). Ніштадтський мир 1721 закріпив за Росією балт. узбережжя. Після рос.-Іран. війни 1722— 23 до Рос. д-ви було приєднано зх. узбережжя Каспійського м. з містами Дербентом і Баку. Невдала рос.-тур. війна 1710—-13 змусила Росію віддати Туреччині Азов, тимчасово затримала возз'єднання Правобережної України з Росією (див. Прутський похід 1711, Прутський трактат 1711). За П. І розвивалися металургійна (на Уралі і в центрі країни), суконна галузі пром-сті, суднобудування, почалося вивчення природних багатств України, зокрема Донбасу. Піднесення екон. і військ. могутності Росії відбувалося за рахунок посилення кріпосницької експлуатації нар. мас — збільшення податків, запровадження подушної податі, рекрутської повинності, приписання селян до заводів, надання права купцям — власникам заводів купувати кріпаків (див. Посесійні селяни) тощо. Посилення експлуатації нар. мас зумовило загострення класової боротьби (див., зокрема, Булавінське повстання 1707—09). В 1709 було знищено Запорізьку Січ. Дбаючи про зміцнення становища дворянства — гол. соціальної опори д-ви, П. І указом 1714 зрівняв дворянські помістя (див. Маєток) з вотчинами. Проведені за П. І реформи держ. управління — заміна Боярської думи Сенатом (1711), організація колегій (1718— 22), Синоду (1721), встановлення 1722 порядку проходження держ. служби (див. Табель про ранги), проголошення імперії (1721) та ін. сприяли утвердженню абсолютизму і створенню чиновницько-дворянської монархії в Росії. Проводив політику обмеження політ. автономії Лівобережної і Слобідської України (див. Малоросійська колегія). Приділяв увагу розвиткові науки і культури. Зокрема, за П. І Київ, колегію 1701 перетворено на Київську академію, 1703 засновано першу газету — "Ведомости", організовано ряд спец. шкіл, 1708 запроваджено гражданський шрифт, 1725 відкрито Академію наук. В 1700 було введено новий календар з початком року 1 січня (замість 1 вересня).

Літ.: Россия в период реформ Петра І. М., 1973; Павленко Н. Петр Первый. М., 1976.

А. А. Вовк.

Петро і - leksika.com.ua

 

Схожі за змістом слова та фрази