— міжнар.-прав, док-т, прийнятий державами — членами Ради Європи 1.ІІ 1995 у м. Страсбурзі (Франція). Набула чинності 1.ІІ 1998. Станом на 2003 учасницями Конвенції є 36 країн. Із 45 країн — членів РЄ 6 не ратифікували Конвенцію (Греція, Грузія, Ісландія, Латвія, Люксембург, Нідерланди), 3 — не підписали (Андорра, Туреччина, Франція). Це перша міжнар. багатостор. угода щодо принципів захисту національних меншин. Док-т складається з 5 розділів (32 статті). У Конвенції вказується, що захист нац. меншин, їх прав і свобод є невід'єм. частиною міжнар. захисту прав людини, важливим напрямом міжнар. співробітництва (ст. 1, розд. І). Особам, які належать до нац. меншин, гарантуються такі права: вільно вирішувати питання своєї належності до певної меншини; здійснювати надані права і свободи одноособово та разом з іншими; рівність перед законом і різний прав, захист; свобода мир. зборів, асоціацій, утворення реліг. установ і орг-цій, виявлення поглядів і думок, свобода совісті та релігії (у т. ч. права: одержувати і поширювати інформацію та ідеї мовою своєї нац. меншини без втручання д-ви і незалежно від кордонів; вимагати ліцензування, без дискримінації та на основі об'єктив, критеріїв, радіомовлення і телебачення або кінопідприємств; утворювати і використовувати засоби мас. інформації); вільне і безперешкодне використання мови своєї меншини; бути негайно поінформованими зрозумілою для них мовою про підстави їх арешту, причини та характер будь-якого обвинувачення проти них і право на захист себе цією мовою; використовувати своє прізвище та ім'я мовою меншини, право на їх офіц. визнання; публічно виставляти вивіски, написи та ін. інформацію приват. характеру мовою меншини; на освіту всіх рівнів, утворювати власні приватні освітні та навч. заклади і керувати ними; вивчати мову своєї меншини; на участь у культур., соціальному та екон. житті й в держ. справах; встановлювати і підтримувати вільні та мирні транскордонні контакти з особами, з якими їх об'єднують спільні етнічні, культурні, мовні або реліг. ознаки чи спільна культурна спадщина; брати участь у діяльності неуряд. організацій як на національному, так і на міжнар. рівнях. Для реалізації проголошених прав і свобод нац. меншин д-ви, що підписали Рамкову конвенцію, зобов'язані: вжити необхідних заходів для досягнення у всіх сферах екон., соціального, політ, і культур, життя повної та справжню! рівності між особами, які належать до нац. меншини, та особами, що становлять більшість населення; створити необхідні умови для того, щоб представники нац. меншин мали можливість зберігати та розвивати свою культуру, осн. елементи своєї самобутності; утримуватися від політики та практики асиміляції, дискримінації, ворожого ставлення чи насильства щодо осіб, які належать до нац. меншин; заохочувати атмосферу терпимості, міжкультур. діалогу, вживати заходів для поглиблення вза-єм. поваги, взаєморозуміння та ефектив. співробітництва між усіма особами, які мешкають у межах території цих держав. Україна підписала Р. к. про з. н. м. 15.IX 1995 і ратифікувала її 26.1 1998.
Літ.: Димитров Н. Рамковната конвенциіа за зашита на националните малцинства. Скопье—Мелбурн, 1999.
І. О. Кресіна, І. С. Піляєв.
