— у кримінальному праві це інститут, що відокремлює злочинне від незлочинного та об'єднує діяння, які тільки за зовн. ознаками збігаються з діяннями, передбаченими КК України, і якими завдається шкода об'єктам крим.-прав, охорони. В силу різних обставин такі діяння злочинами не визнаються і це є підставою для виключення крим. відповідальності особи за заподіяну шкоду.
Розрізняють дві групи О, що в. з. д.: 1) обставини, що виключають сусп. небезпечність або/та протиправність вчиненого діяння, і 2) обставини, що виключають склад злочину у вчиненому діянні. Перша група об'єднує три види обставин, які, в свою чергу, виключають: а) підвищений ступінь сусп. небезпечності діяння, притаманний злочину (малозначимість діяння — ч. 2 ст. 11 КК); б) крим. протиправність вчиненого суспільно небезпеч. діяння (відсутність крим.-прав, заборони такого діяння — ч. 4 ст. 3); в) сусп. небезпечність та протиправність діяння (необхідна оборона — ст. 36; крайня необхідність — ст. 39; затримання особи, що вчинила злочин — ст. 38; виконання наказу або розпорядження — ст. 41 тощо). КК уперше передбачає спец, розділ VIII «Обставини, що виключають злочинність діяння».
Друга група — обставини, що виключають склад злочину. Це різного роду обставини, які у вчиненому діянні виключають ознаки того чи ін. певного складу злочину і таким чином усувають підставу крим. відповідальності за завдану шкоду: неосудність чи недосягнення особою віку, з якого можливе настання кримінальної відповідальності; непереборна сила; казус тощо.
Ю. В. Баулін.
