(від франц. solidaire — взаємно зобов'язаний, одностайний) — одна з політико-правових концепцій імперіалізму. Виник на початку 20 ст. Ідеї С. лежать в основі державно-правового вчення Л. Дюгі, праць буржуазного соціолога Е. Дюркгейма та інших бурж. учених. В праці "Філософія солідарності" (1902) Л. Буржуа — апологет С. проголосив, що рушійною силою сусп. розвитку є не класова боротьба, а одностайність членів суспільства. Вчення С. базується на реакційній, ідеалістичній концепції, нібито для капіталістичного суспільства характерні відносини солідарності його членів і взаємозалежність усіх соціальних груп. С. обстоює ідеї класового миру, гармонії інтересів праці і капіталу. Ідеї С. використовують різноманітні бурж., реформістські і ревізіоністські теорії. В демагогічних цілях до С. звертався й фашизм. С. займає значне місце в політ. доктрині клерикалізму.
Ю. І. Нипорко.
|
