- постійно діючий колег, орган Верховної Ради СРСР, що був підзвітний їй в усій своїй діяльності і здійснював у межах, передбачених Конституцією СРСР, функції найвищого органу держ. влади в період між сесіями ВР СРСР. До 1936 функціонувала Президія Центрального Виконавчого Комітету СРСР, утв. 1924. Була вищим законод., викон. і розпорядчим органом влади між сесіями ЦВК СРСР. П. ВР СРСР інституйована Конституцією СРСР 1936. П. ВР СРСР, з одного боку, як органічна частина ВР СРСР здійснювала деякі її функції у період між сесіями — за дорученням або з обов'язковим затвердженням ВР СРСР тих актів Президії, які стосувалися питань діяльності самої ВР СРСР; з ін. боку, П. ВР СРСР мала свої постійні, неперервно виконувані функції — здійснення повноважень глави д-ви. Ці функції П. ВР СРСР, очолюваної Головою, тотожні з презид. владою, тому Президія, по суті, виступала як колег, президент СРСР. Прав, статус, компетенція, порядок утв. і діяльності П. ВР СРСР було визначено Конституцією СРСР 1936, а також регламентом ВР СРСР. Президія обиралася з числа депутатів на першій сесії новообраної ВР СРСР на спільному засіданні палат — Ради Союзу і Ради Національностей — у складі: Голови П. ВР СРСР, його першого заступника, 15 заступників Голови — по одному від кожної союз, республіки, секретаря Президії і 21 члена Президії. Відповідно до ст. 121 Конституції СРСР 1977 П. ВР СРСР призначала вибори до ВР, скликала її сесії й координувала діяльність пост, комісій палат ВР. Вона здійснювала контроль за додержанням Конституції та забезпечувала відповідність конституцій і законів союзних республік Конституції та законам СРСР, давала тлумачення законів СРСР, скасовувала постанови і розпорядження РМ СРСР і РМ союз, республік у разі їх невідповідності законові. В галузі міжнар. відносин П. ВР СРСР наділялася правом ратифікації та денонсації міжнар. договорів СРСР, призначення і відкликання дип. представників СРСР в іноз. д-вах і при міжнар. організаціях, приймати вірчі й відкличні грамоти акредитованих при ній дип. представників іноз. держав. До компетенції Президії належало встановлення орденів СРСР і медалей СРСР та нагородження ними, встановлення почес. звань у СРСР і присвоєння їх, встановлення і присвоєння військ, звань, дип. рангів та ін. спец, звань. Вона вирішувала питання прийому до громадянства СРСР і виходу з нього, позбавлення громадянства СРСР, надання притулку, видавала загальносоюзні акти про амністію і здійснювала помилування. В оборон, галузі П. ВР СРСР утворювала Раду оборони СРСР і затверджувала її склад, призначала та змінювала вище командування ЗС СРСР; оголошувала воєнний стан в окр. місцевостях або по всій країні, заг. або часткову мобілізацію; у період мі
ж сесіями ВР мала право оголошення стану війни в разі воєн, нападу на СРСР або в разі необхідності виконання міжнар. договірних зобов'язань щодо взаєм, оборони від агресії. Крім того, в період між сесіями ВР Президія вносила в разі необхідності зміни до чинних законод. актів СРСР з наст, поданням їх на затвердження на черговій сесії; затверджувала зміни кордонів між союз, республіками; за пропозицією РМ СРСР утворювала і ліквідовувала м-ва та державні к-ти СРСР; за поданням Голови РМ СРСР звільняла з посад і призначала окр. осіб, які входили до складу РМ СРСР. Акти (укази і постанови), які видавала Президія, підписували Голова П. ВР СРСР та її секретар. П. ВР СРСР мала право законод. ініціативи у ВР. Після закін. повноважень ВР її Президія зберігала свої повноваження до утворення новообраною ВР СРСР нової Президії. Новообрана ВР скликалася П. ВР СРСР поперед, складу не пізніше як через 2 місяці після виборів. Внесені в 1988 зміни до Конституції СРСР 1977 суттєво звузили повноваження ВР СРСР, а відповідно і П. ВР СРСР. До повноважень останньої належала організація роботи З'їзду народних депутатів СРСР і ВР СРСР, а також здійснення ряду ін. функцій, закріплених у ст. 119 Конституції СРСР. Після розпаду СРСР П. ВР СРСР припинила своє існування.
Літ.: Беспалый И. Т. Президиум Верх. Совета союз, республики. М., 1959; Калинычев Ф. И. Президиум Верх. Совета СССР. М., 1969; Кривенко Л. Т. Конституция СССР и развитие законод. деятельности Верх. Советов союз, республик. К., 1982.
О. В. Батанов.
