— збережений і відтворюваний у свідомості чуттєво-наочний образ раніше сприйнятих предметів чи явищ дійсності. В основі У. лежить актуалізація мнемічних (минулих) слідів у мозку людини, минулий досвід, попередні сприймання й відчуття. У.— форма чуттєвого відображення суб'єктом навколишнього світу (див. також Ейдетизм). Проте в У. закладено значний елемент узагальнення, тому воно є перехідним ступенем від сприйняття до мислення. Тісно пов'язане з мовленням. Розрізняють У. пам'яті й У. фантазії. У. виконує пізнавальну й регулятивну функції; пов'язане з минулою, теперішньою й майбутньою діяльністю. У будь-якому акті довільної діяльності людина створює У. мети й бажаного результату. Зіставляючи У. очікуваного й реального, суб'єкт здійснює самоконтроль і свідому регуляцію діяльності (див. також Самосстереження). Термін "уявлення" має і значення неповного, приблизного, попереднього знання.
С. П. Бочарова.
|
