Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow тул-тяч arrow ТУРЕЦЬКА МОВА
   

ТУРЕЦЬКА МОВА

— мова турків. Належить до тюркських мов. У Т. м. розрізняють дві осн. групи діалектів: сх.-анатолійську (говір м. Анкари, що належить до цієї групи, ліг в основу сучасної літ. Т. м.) і західну, або дунайсько-турецьку. Осн. фонетичні риси Т. м.: сингармонізм голосних і асиміляція афіксальних приголосних; за типологією належить до аглютинативних мов. У синтаксисі — твердий порядок слів. Перші писемні пам'ятки належать до 13 ст. Сучасна літ. Т. м. почала формуватись у серед. 19 ст., сучас. норми склались у 20—40-х pp. 20 ст. На Україні Т. м. досліджували А. Ю. Кримський, Т. І. Грунін та ін. Писемність Т. м. до 1928 базу валася на араб. графічній основі, з 1928 — на латинській. Про л-ру Т. м. див. Туреччина, розділ Література.

Літ.: Кримський А. Ю. Тюрки, їх мови та літератури. В кн.: Кримський А. Ю. Твори, т. 4. К., 1974; Грунін Т. Турецька мова. X. — К., 1930; Кононов А. Н. Грамматика современного турецкого литературного язика.М.— Л., 1956.

 

Схожі за змістом слова та фрази