Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow грод-гудз arrow ГРУДНЕВІ ЗБРОЙНІ ПОВСТАННЯ
   

ГРУДНЕВІ ЗБРОЙНІ ПОВСТАННЯ

1905 - найвищий етап розвитку революції 1905-07 в Росії. Курс на організацію збройного пов стання було визначено В. І. Леніним і схвалено III з'їздом РСДРП. Для підготовки повстання більшовики організували тех. групу ЦК РСДРП на чолі з Л. Б. Кра-сіним. Члени її таємно купували зброю, створювали майстерні для п'Івиготовлення, а також організовували бойові дружини (див. Бойові дружини 1905-07), які разом з загонами повсталих селян і революц. частин армії мали стати гол. силою повстання. Очолити повстання повинні були Ради робітничих депутатів 1905.Прологом Г. з. п. став Жовтневий всеросійський політичний страйк 1905. На початку грудня рівновага сил, що склалась у зв'язку з опублікуванням маніфесту 17(30). X, порушилася. Царизм перейшов у наступ. З (16).ХІІ було заарештовано членів Петерб. Ради. У відповідь на це моск. більшовики на конференції 5 (18).ХІІ висловилися за оголошення страйку і за збройне повстання. Вирішальну роль у розгортанні збройної боротьби відіграв пролетаріат Москви, очолюваний к-том РСДРП. 7-8 (20-21).XII моск. страйк переріс у загальний і охопив понад 150 тис. чол. Увечері 9 (22).ХП страйк переріс у повстання. Боротьба робітників Москви тривала 10 днів. Було споруджено бл. 1 тис. барикад, діяло понад 6 тис. дружинників. Центрами повстання стали Прєсня, Замоскворіччя, Рогозько-Симоновський р-н і околиці Казанської з-ці. Слідом за пролетаріатом Москви піднялися робітники ін. міст і районів країни. З 13 (26).XII протягом 8 днів вів бої проти царських військ пролетаріат Ростова-на-Дону. В Новоросійську Рада робітн. депутатів 2 тижні утримувала в своїх руках владу. В Грузії повстання охопило всю Гурію. На чолі повстання у Красноярську стала Об'єднана Рада робітн. і солдатських депутатів (див. "Красноярська республіка"). Збройні виступи робітників відбулися в Прибалтиці, Читі (див. "Читинська республіка"), Нижньому Новгороді (тепер м. Горький), у Пермі та ін. містах. Повстання спалахнули і в ряді міст України (див. Горлівське збройне повстання 1905, Олександрівське грудневе збройне повстання 1905, Харківське збройне повстання 1905). Катеринославський загальнополітичний страйк 1905 також фактично переріс у збройний виступ. На Донбасі особливо активно діяли робітники на ст. Ясинувата, Гришине, Авдіївка (див. Авдіївський виступ робітників 1905) та ін. Царському урядові вдалося придушити повстання лише через 1,5 міс. Кілька тисяч його учасників було заарештовано, понад 1 тис.- розстріляно. Гол. причиною поразки Г. з. п. було те, що селянство й армія не піднялися на боротьбу разом з робітниками. Виступи в окремих містах не злилися в єдиний загально-рос. збройний виступ проти царизму. Повстанці оборонялись, а не наступали, в них не було досвіду збройної боротьби, не вистачало зброї. Керівництво повстанням у цілому відставало від стихійно наростаючого руху мас.

Літ.: Ленін В. І. Повне зібрання творів: т. 13. Уроки Московського повстання; т. 17. До оцінки російської революції; т. 30. Доповідь про революцію 1905 року; Історія Комуністичної партії Радянського Союзу, т. 2. К., 1967: Яковлев Н. Н. Вооруженные восстания в декабре 1905 года. М., 1957; Нариси історії Комуністичної партії України. К., 1977.

Ф. Є. Лось.

 

Схожі за змістом слова та фрази