Повернись живим
Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow підд-піра arrow ПІКАССО
   

ПІКАССО

(Picasso) Пабло (власне — Руїс-і-Пікассо; 25.X 1881, Маліга, Іспанія — 8.IV 1973, Мужен, Франція) — ісп. та франц. художник. Член Франц. компартії з 1944. Активний діяч Нар. фронту і учасник Руху Опору у Франції; один із засновників Всесвітньої Ради Миру. Навчався у свого батька X. Руїса Бласко, школах красних мистецтв у Ла-Коруньї (1894—95) і Барселоні (1895) та AM у Мадріді (1897—98). З 1904 жив у Франції (Париж, 1904—47; Валлоріс, Мужен, 1947—73). Працював у галузі живопису, графіки, скульптури, кераміки, сценографії. Загострення соціально-екон. суперечностей і духовна криза бурж. суспільства, відчуття драматизму подій і явищ оточуючої дійсності зумовили складний, часом суперечливий творчий шлях митця. В пошуках виразності художник постійно вдавався до різноманітних образно-пластичних експериментів, внаслідок яких реалістичні засоби часто поєднувалися з деформацією і руйнуванням композиції. П. був своєрідним інтерпретатором і реформатором класичної спадщини, засновником ряду течій авангардизму [кубізм (разом з Ж. Браком), неокласицизм та ін.]. У доробку П. знайшло відображення життя знедолених, приречених на зубожіння й самотність (картини "Любителька абсенту. Аперитив", 1901; "Життя", "Старий жебрак з хлопчиком", обидві— 1903; "Авіньйонські жінки", 1907; "Жінка на березі моря", 1929; "Жінка, яка плаче", 1937, та ін.). У багатьох творах художник стверджував ідеали гуманізму на основі переосмислення життєвих сюжетів і міфологічних мотивів ("Побачення", 1902; "Дівчинка на кулі", 1905; "Мати і дитя", 1921; ілюстрація до "Метаморфоз" Овідія, 1931; офорти альбому "Сюїта Вол-лара", 1933—34, і циклу "Міно-тавромахія", 30-і рр. 20 ст.; скульптура "Людина з ягням", 1944; серія рисунків "Topo і торерос", кін. 50-х — 60-і pp., та ін.). З особливою виразністю твори П. викривають війну як засіб варварського знищення цивілізації й життя взагалі, антилюдяну суть фашизму і мілітаризму (картина "Герніка", серія естампів "Мрії та брехня генерала Франко", обидві — 1937; картина "Вбивство в Кореї", 1951; монументальні панно "Війна" і "Мир", 1952), пристрасно стверджують ідею боротьби за мир і дружбу між народами (рисунок "Голуб миру", 1947, ілюстрації до поеми П. Елюара "Обличчя миру", 1950, та ін.) Широко відомі портрети роботи П. (поета Сабартеса, 1901; Гертруди Стайн, 1906; А. Воллара, 1910; Г. Аполлі-нера, 1917; М. Тореза, 1945; Бальзака, 1952, та ін.). Твори П. зберігаються в багатьох музеях світу, зокрема в ДЕ, Музеї образотворчих мистецтв ім. Пушкіна в Москві. Музеї П. відкрито в Барселоні й Парижі (Отель-Сале). Міжнар. премія миру, 1950. Міжнар. Ленінська премія "За зміцнення миру між народами", 1962.

Іл. див. також на окремому аркуші до ст. Живопис, т. 4, с. 120—121. Літ.: Пикассо. Сборник статей о творчестве. М., 1957; Графика Пикассо. Альбом. М., 1968; Дмитриева Н. А. Пикассо. М., 1971; Костін В. Світ Пабло Пікассо. "Всесвіт", 1981, № 10.

О. М. Говдя.

Пікассо - leksika.com.uaПікассо - leksika.com.uaПікассо - leksika.com.ua