Повернись живим
Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow стим-стрип arrow СТРАХУВАННЯ
   

СТРАХУВАННЯ

державне — система заходів, що здійснюється державою з метою створення грошового (страхового) фонду, призначеного для покриття збитків від стихійного лиха, нещасних випадків тощо. Страховий фонд складається з внесків окремих орг-цій і громадян — страхувальників. Він витрачається на відшкодування збитків, завданих застрахованому майну, а також на матеріальне забезпечення громадян у разі настання страхового випадку — обумовленої законом або договором події страхування (напр., втрати застрахованим працездатності). Страхування К. Маркс вважав екон. необхідністю суспільства, оскільки реальне сусп. виробництво потребує коштів для усунення наслідків надзвичайних збитків, спричинених випадковостями і силами природи (лин. Маркс К. і Енгельс Ф. Тв., т. 24, с. 184). Держ. С. в СРСР є одним із засобів охорони соціалістичної власності та майнових і особистих інтересів населення. Його основи закладено націоналізацією страхової справи. Вперше в історії С. стало державною монополією. Страхові операції в СРСР здійснюють тільки спеціально уповноважені на те держ. органи: Гол. управління держ. страхування СРСР (Держстрах СРСР) і Гол. управління держ. С. в союзних республіках. Страхові орг-ції союзних республік складаються з крайових, обл., міських управлінь і страхових районних (міських) інспекцій. Здійснення страхових операцій у зовнішньоторг. обігу, в галузі мор. страхування тощо покладено на Індержстрах (Управління іноземного страхування СРСР), яке є рад. акціонерним т-вом. Держстрах і Індержстрах входять у систему М-ва фінансів СРСР. Учасниками держ. С. є страхова орг-ція — страхувач (орган Держстраху СРСР або Індержстрах) і страхувальник. У страхуванні може брати участь і третя особа. За Основами цивільного законодавства Союзу РСР і союзних республік держ. С. здійснюється у формі обов'язкового страхування і добровільного страхування. Обов'язкове і добровільне держ. С. залежно від об'єкта страхування може бути майновим (напр., хатнього майна) і особистим (життя, працездатності). В особистому держ. С. може бути ще один учасник — застрахована особа, якій (або її спадкоємцям) при певній події Держстрах має виплатити страхову суму. Обов'язковому особистому держ. С. підлягають пасажири всіх видів транспорту, крім залізничного, приміського сполучення, внутріобл. маршрутів автомобільного транспорту. Осн. видами обов'язкового майнового державного С. є державне обов'язкове страхування майна колгоспів, радгоспів та ін. держ. с.-г. підприємств, будівель і худоби, що перебувають в особистій власності громадян. Додатково до обов'язкового держ. С. громадяни можуть страхувати належні їм будівлі і худобу за добровільним майновим страхуванням. Видами добровільного особистого страхування є: мішане страхування життя (на випадок втрати працездатності, смерті страхувальника); страхування дітей, при якому правом на одержання страхової суми користується особа при досягненні нею 18 років; шлюбне (весільне) держ. С., де Держстрах зобов'язується виплатити страхову суму, сплачену раніше батьками та ін. особами юнакові або дівчині при вступі у шлюб. Страхові суми по всіх видах держ. С. виплачуються страхувальникам незалежно від сум, що належать їм по держ. соціальному страхуванню.

Літ.: Государственное страхование в СССР. М., 1980; Гражданский кодекс Украинской ССР. Научно-практический комментарий. К., 1981.

Н. П. Лещенко.

 

Схожі за змістом слова та фрази