(Реввійськрада) — колег, органи військ.-політ. управління різного рівня в СРСР і рад. республіках у 1918-34. Вперше була утв. в РСФРР як Революційна військова рада республіки (РВРР) згідно з постановою ВЦВК про перетворення Радянської республіки на військовий табір від 2.IX 1918 і діяла по 1923. Положення про Революційну військову раду республіки (затв. ВЦВК 30.IX 1918) визначало РВРР як орган найвищої військ, влади в РСФРР, якому підпорядковувались усі військ, установи. Цив. органи були зобов'язані першочергово розглядати та задовольняти вимоги Реввійськради.
Відповідно до воєнно-політичного союзу радянських республік, закріпленого декретом ВЦВК 1.УІ 1919 «Про об'єднання військових сил радянських республік: Росії, України, Литви, Латвії, Білорусі для боротьби зі світовим імперіалізмом» від І.УІ 1919 і відповід. декретом ВУЦВК від 14.VI 1919, РВРР зосередила керівництво ЗС усіх рад. республік. РВРР наділялася правами колегії Наркомату з військ, і мор. справ. Головою РВРР був нарком з військ, і мор. справ, який затверджувався ВЦВК. Цю посаду з 1918 по 1923 займав Л. Д. Троцький. До складу Реввійськради входили також головнокомандувач ЗС республіки та представники різних ланок управління військ, відомства (всі члени РВРР затверджувалися РНК РСФРР). Осн. напрямами діяльності РВРР були: впорядкування та перебудова структури апарату управління ЗС; проведення мобілізації та призову військовозобов'язаних, у т. ч. кол. офіцерів і чиновників цар. армії; призначення командного, штаб., політ, та адм.-госп. складу; інспектування і контроль за ходом бойової підготовки та навчання військ; організація тилового забезпечення; планування бойових операцій на фронтах тощо. Діяли також реввійськради (РВР) фронтів і армій. Складалися з командувача і 2—4 політ, комісарів. У лист. 1918 було утв. РВР групи військ Курського напрямку (пізніше Укр. рад. армії та Укр. фронту), яка намагалася зосередити всю повноту військ, та цив. влади на тер. України. В січні 1919 членів РВР Укр. фронту було введено до складу РНК УСРР. Уряд республіки мав право призначати до РВР своїх представників. У 1919-20 до РВР Укр. фронту вводилися Ю. М. Коцюбинський, Ю. О. Щаденко, А. С. Бубнов, С. М. Савицький, а до РВР Пд.-Зх. і Пд. фронтів входив голова РНК УСРР X. Г. Раковський. У грудні 1920 РВР цих фронтів було скасовано і введено посаду уповноваженого РВРР в Україні з. правом ухвального голосу в РНК УСРР. Його статус визначало Положення, затв. РНК УСРР 25.1 1921.
Після закінчення громадян, війни і утворення СРСР РВРР було реорганізовано в Рев. військову раду СРСР (РВР СРСР). її склад формувала колегія Наркомату з військ, і мор. справ СРСР. До неї входили нарком (був головою РВР), його заступник (одночасно заст. голови), головнокомандувач усіх ЗС СРСР і члени РВР, які призначалися РНК СРСР. Посаду голови РВР СРСР займали Л. Д. Троцький (1923-25), М. В. Фрунзе (1925) та К. Є. Ворошилов (1925-34).
РВР СРСР підпорядковувалися: головнокомандувач ЗС СРСР; його помічник по роб.-сел. флоту і комісар мор. сил СРСР; особлива нарада військ, і морського відомств; штаб Роб.-сел. червоної армії (РСЧА), гол. начальник постачання РСЧА; політ, управління; гол. управління Роб.-сел. червоного повітр. флоту; командувачі військ, округів (фронтів), окр. армій і відповідні РВР, а також РВР флотів і флотилій; інспекція при РВР СРСР; вища військ.-ред. рада; управління справами РВР СРСР; військ. -фін. відділ і в окр. випадках — гол. військ.-сан. управління та командування частин особливого призначення СРСР.
РВР СРСР мала право видавати накази, якими вводилися у дію розпорядження наркома з військ, і мор. справ або його заступника. Розпорядження щодо компетенції ін. загальносоюз. і об'єднаних наркоматів визначалися згідно з ост. спільними наказами РВР СРСР і відповід. наркомату, а необ'єднаних наркоматів — за погодженням з РНК союз, республік. Осн. увага РВР СРСР зосереджувалася на здійсненні переходу до тер. формування ЗС, утворення нац. формувань у РСЧА, організації навч.-вих. роботи серед особового складу, забезпечення належних матеріально-побут. умов у військ, частинах. За рішенням РВР СРСР могли утворюватися РВР у військ, округах, при флотах і флотиліїях, члени яких призначалися відповід. наказами РВР СРСР. У зв'язку з посиленням єдиноначальності та формуванням адм.-командної системи відповідно до постанови ЦВК СРСР від 20.VI 1934 РВР СРСР як колегію Наркомату було скасовано. Наркомат з військ, і мор. справ СРСР перейм, на Наркомат оборони СРСР, замість РВР вводилися посади двох заступників наркома оборони СРСР.
Літ.: Славин М. М. Реввоенсоветы в 1918—1919 гг. М., 1974; Реввоенсовет Республики (6 сент. 1918 г. - 28 авг. 1923 г.). М., 1991; Реввоенсовет Республики. Протоколы. 1918-1919. М., 1997.
В. Т. Окіпнюк.
