Повернись живим
Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow прит-прок arrow ПРОВОДОВЕ МОВЛЕННЯ
   

ПРОВОДОВЕ МОВЛЕННЯ

— система звукового мовлення, в якій звук (мова, музика) передається великій кількості слухачів (абонентів) за допомогою електр. коливань (сигналів), що поширюються по проводових мережах (на відміну від передавання звуку по радіо — радіомовлення). Основою П. м. є радіовузли. Розрізняють П. м. однопрограмне (на звукових частотах) і багатопрограмне (на звукових і високих частотах). Систему однопрограмного П. м. було розроблено (1921) в СРСР. Перший вузол П. м., що став до ладу (1925) в Москві, обслуговував численні гучномовці, розміщені на вулицях. Система трипрограм-ного мовлення створена в 30-х рр. 20 ст. в Німеччині, Австрії та деяких ін. країнах. В СРСР така система (з одночасним передаванням трьох програм) широко запроваджена з 1962. Тех. засоби П. м. поділяють на станційні, лінійні й абонентські (приймальні). Станційні засоби (підсилювачі різного типу, передавачі, фільтри тощо) посилюють передавані (напр., з радіостудій) сигнали, надають їм зручної для передавання форми. Лінійні засоби утворюють розподільну проводову мережу. До них належать повітряні, кабельні (див. Кабель зв'язку) або комбіновані лінії, лінійні трансформатори. Абонентськими засобами є трансформатори, регулятори гучності, гучномовці, приймачі, перемикачі програм тощо. П. м. відзначається високою економічністю й надійністю, нескладністю експлуатації. В УРСР налічується (па 1.І 1982) 18,5 млн. точок проводового мовлення, в т. ч. 8,5 млн.— багатопрограмного. Дальший розвиток П. м. пов'язаний з розширенням мережі трипрограмного мовлення, з впровадженням стереофонічних програм, із створенням спільних кабельних мереж телевізійного і звукового мовлення.

Літ.: Глухов А. А. Основы звукового вещания. М., 1977; Справочник по радиовещанию. К., 1981.

 

Схожі за змістом слова та фрази