— потік вектора магнітної індукції В крізь задану поверхню. Елементарний М. п. ∆Ф крізь нескінченно малий елемент поверхні dS дорівнює: ∆Ф = Вn · dS = В · dS · cos α, де Bn = В · cos α — проекція
В на напрям одиничного вектора n нормалі до dS, α — кут між В і n (мал.). М. п. Ф крізь довільну поверхню S визначається інтегралом:
Для замкненої поверхні цей інтеграл дорівнює 0, що відображає факт відсутності в природі магн. зарядів. У випадку однорідного магн. поля Ф = В ∙ Одиницею М. п. у Міжнародній системі одиниць (СІ) є вебер, в СГС системі одиниць — максвел.
