Повернись живим
Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow зба-земле arrow ЗВУК
   

ЗВУК

— коливання частинок пружного середовища (газу, рідини, твердого тіла), які поширюються в ньому у вигляді хвиль. Залежно від частоти коливань v розрізняють: чутні звуки (? = 16 Гц - 20 кцГ) — поширюючись у повітрі, вони викликають звукові відчуття при діянні на органи слуху людини; інфразвук (? < 16 Гц); ультразвук (? = 20 кГц - 1 ГГц) та гіперзвук (? > 1 ГГц). 3. може виникати внаслідок різних процесів, що зумовлюють місцеву зміну тиску або механічного напруження. Осн. фізичні характеристики 3.: швидкість поширення, яка визначається пружними властивостями і густиною середовища; звуковий тиск, інтенсивність та спектральний склад (див. Спектри акустичні). Чутні 3. характеризуються гучністю звуку, висотою звуку і тембром. У газах та рідинах можуть виникати лише поздовжні звукові хвилі, в пружних тілах — крім них, також поперечні та поверхневі. Швидкість 3. в сухому повітрі при т-рі 15° С дорівнює 0,34 км/с, в рідинах — 1 - 2 км/с, у твердих тілах — здебільшого 5 - 6 км/с (в алмазі — 18 км/с). Під час поширення 3. спостерігаються явища: відбивання і заломлення хвиль на межах поділу середовищ з різними фіз. властивостями; рефракція в неоднорідних середовищах; дифракція і розсіяння на локальних неоднорідностях; дисперсія хвиль, яка призводить до зміни форми звукового сигналу; поглинання звуку; реверберація тощо. При великих інтенсивностях звукових хвиль проявляються т. з. нелінійні явища, напр., кавітація в рідинах (див. також Нелінійна акустика).

Літ.: Красильников В. А. Звуковые и ультразвуковые волны в воздухе, воде и твердых телах. М., 1960; Ржев-кин С. Н. Курс лекций по теории звука. М., 1960; Стретт Дж. В. (Рэлей). Теория звука, т. 1 — 2. Пер. с англ. М., 1955; Чедд Г. Звук. Пер. с англ. М., 1975.

Г Т. Селезов.

 

Схожі за змістом слова та фрази