Повернись живим
Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow стим-стрип arrow СТРАЙК
   

СТРАЙК

(англ. strike) — одна з основних форм класової боротьби пролетаріату капіталістичних країн. Полягає в колективній відмові продовжувати роботу до задоволення висунутих страйкуючими вимог. За метою розрізняють екон. і політ. С. (останні є пайвищою формою страйкового руху). Форми С.: повне або часткове припинення роботи на різний період часу на підприємстві, в місті, регіоні або в усій країні, уповільнення темпу роботи підприємства, відмова від роботи з присутністю на робочих місцях (італійський страйк) та ін. Буржуазія бореться із С, використовуючи анти робітниче законодавство, локаути, штрейкбрехерство, збройну силу тощо. Перші С. у 16—18 ст. мали екон. характер, відзначалися стихійністю й неорганізованістю. З розвитком класової боротьби пролетаріату в ході С. усе частіше висувалися й політ. вимоги. Політ. С.нерідко переростали в збройні повстання. С. сприяли розвиткові класової свідомості пролетаріату широкому розповсюдженню ідей соціалізму., виникненню профспілок і політ. партій робітн. класу, що почали керувати страйковою боротьбою. В 19 ст. робітн. клас ряду країн добився легалізації права на С. З утворенням міжнар. пролет. орг-цій розвинулися різноманітні форми інтернац. солідарності робітників різних країн зі страйкуючими. Масового характеру страйковий рух набув в епоху імперіалізму. Перші С. в Росії 18 — поч. 19 ст. мали характер бунтів. Після селянської реформи 1861 й зміцнення капіталістичних відносин кількість С. у Росії зросла, змінився їхній зміст. С. стали організованішими, екон. вимоги доповнювалися й замінювалися політичними. Найзначнішими були Морозовський страйк 1885, "Обуховська о6орона" 1901 .Ростовський страйк 1902, Загальний страйк на Півдні Росії 1903, Іваново-Вознесенські страйки 1898, 1905, 1915 та ін. Під час революції 1905—07 в Росії пролетаріат уперше в історії вдався до заг. політ. С. в масштабі всієї країни (див. Жовтневий всеросійський політичний страйк 1905). Хвиля С. прокотилася по країні на знак протесту проти Ленського розстрілу 1912. Під антивоєн. лозунгами пройшли масові липневі політичні страйки 1914. Активну участь у загальнорос. страйк, русі брав робітн. клас України. В 1861— 94 тут відбулося 149 С. (Юзівські страйки 1875 і 1887 та ін.), 1895—1900—96 С. У 1905 на Україні С. було охоплено 500 тис. чол. (див. Катеринославський загальнополітичний страйк 1905, Миколаївський лютнево-березневий страйк 1905 та ін.). Значного розмаху С. набули в період нового революц. піднесення й 1-ї світ. війни (див. Квітнево-травневі політичні страйки 1912, Харківський страйк робітників паровозобудівного заводу 1912 — 13, Горлівсько-Щербинівський страйк 1916 та ін.). Велику роль у боротьбі укр. народу проти австро-нім. окупантів відіграв Всеукраїнський страйк залізничників 1918.

Під впливом Великої Жовтневої соціалістичної революції широкого розмаху і масовості набули виступи робітп. класу в капіталістичних країнах. У 1919—39 там відбулося 177,4 тис. С, у яких брало участь 80,8 млн. чол. Після 2-ї світ. війни у зв'язку з поглибленням заг. кризи капіталізму зросли масовість і політ. спрямованість С. проти держ.-монополістичного капіталізму, реакц. політики бурж. урядів, мілітаризму, расової дискримінації. Поряд з робітниками до С. стали часто вдаватися й ін. верстви трудящих — селяни, ремісники, службовці, інтелігенція. В 1946—60 у капіталістичних країнах відбулося 2744 тис. С. за участю бл. 228 млн. чол. Великого поширення набули С. в масштабах пром. р-нів або всієї країни за участю мільйонів трудящих. У 1960— 71 у С. брало участь 494 млн. чол. Зростання екон. труднощів у капіталістичних країнах, збільшення кількості безробітних, посилення наступу правлячих кіл на пра ва трудящих викликали у 70-х рр. дальше загострення класових суперечностей. Лише в США, Великобританії, Франції, ФРН, Канаді та Японії 1971—75 страйкувало 82 млн. чол., 1976—80 — близько 90 млн. чол. Характерними рисами С. 70 — поч. 80-х рр. були висування страйкуючими соціально-екон. вимог, зростаюча масовість на основі єдності дій широких верств трудящих у нац. і навіть міжнар. масштабах, злиття виступів трудящих загальнодемократичними рухами па захист миру, проти тероризму, за права молоді й жінок та ін. Зростання страйкового руху, революц. практика свідчать, що С. залишаються могутньою зброєю робітн. класу і всіх трудящих у боротьбі за свої права, демократію і соціальний прогрес. Див. також Загальний страйк.

Літ.: Енгельс Ф. Становище робітничого класу в Англії. Маркс К. і Енгельс Ф. Твори, т. 2; Ленін В. І. Повне зібрання творів: т. 4. Про страйки; т. 19. Про статистику страйків у Росії; т. 21. Економічний і політичний страйк; Краткая история рабочего движения в России (1861 — 1917 годы). М., 1962; Історія робітничого класу Української РСР, т. 1. К.. 1967; Международное рабочее движение, в. 1—6. Справочник. М., 1971—80; Международное рабочее движение. Вопросы истории и теории, т. 1 — 6. М., 1976—81.

А. Ф. Вовчик.

 

Схожі за змістом слова та фрази