(франц. parquet) — невеликі стругані дерев'яні планки, які настеляють на підлогу, а також саме покриття такої підлоги. Виготовляють П. переважно з деревини твердих порід (дуба, бука, ясеня, клена, берези тощо), худож. П.— з деревини цінних порід (горіха, червоного дерева). П. відзначається гарним зовн. виглядом, довговічністю, низькою тепло- і звукопровідністю. Розрізняють П.: поштучний — окремі планки (довж. 150—450, шир. 30—60 і товщ. 16—19 мм); набірний, або мозаїчний,— з планок (товщ. 8—12 мм), підібраних за малюнком і наклеєних лицьовою поверхнею на міцний папір (мал. с. 184), щитовий —з планок, наклеєних на щити (800 X 800 , 400 X 400 мм) з дощок або деревно-волокнистих плит. Є також паркетні дошки, що складаються з основи (рейок довж. 1,2—3 м) та впоперек наклеєних на неї паркетних планок. П. укладають на жорстку рівну суцільну основу підлоги, закріплюючи цвяхами, мастиками, клеями. Опоряджують П. (циклюють, шліфують) вручну або за допомогою паркето-опоряджувальних машин; щоб запобігти забрудненню й підвищити стійкість проти зношування, його натирають спец. мастиками або вкривають паркетним лаком.
