Петро Ілліч [25.IV (7-У) 1840, с-ще при Камсько-Воткінському заводі, Вятської губернії, тепер м. Воткінськ Удм. АРСР — 25.Х (6.Х1) 1893, Петербург] — рос. композитор, чл.-кор. Академії красних мистецтв Франції (з 1892), доктор музики Кембріджського ун-ту. У 1859 закінчив Уч-ще правознавства (Петербург), 1865 — Петерб. консерваторію (класи М. Заремби і А. Рубінштейна). В 1866—78 викладав теор. дисципліни в Моск. консерваторії (серед учнів — С. Танєєв). В цей період створив 3 симфонії (1866, "Зимові мрії"; 1872; 1875), програмні оркестрові твори — увертюру-фантазію "Ромео і Джульєтта" (1869, 2-а ред. 1870, 3-я — 1880), симф. фантазії "Буря" (1873) та "Франческа да Ріміні" (1876), 1-й концерт для фортепіано з оркестром (1875); опери — "Воєвода" (1868), "Опричник" (1872), "Коваль Вакула" (1874; 2-а ред. — "Черевички", 1885); балет "Лебедине озеро" (1876), музику до п'єси "Снігуронька" О. Островського (1873); 3 струнних квартета (1871, 1874, 1876), фп. п'єси (зокрема, цикл "Пори року", 1876) та ін. У 1877 Ч. виїхав за кордон.
Серед творів кін. 70-х — поч. 80-х рр.— 4-а симфонія (1877); опери — "Євгеній Онєгін" (1878), "Орлеанська діва" (1879), "Мазепа" (1883); кантата "Москва" (1883), "Урочиста увертюра 1812 рік", "Італійське каприччіо" (обидва — 1880), 3 сюїти для оркестру (1879, 1883, 1884), концерти для фортепіано (1875), скрипки з оркестром (1878), фп. тріо "Пам'яті великого митця" (1882, на смерть М. Рубінштейна), 2-й концерт для фортепіано з оркестром (1880); редакція Повного зібрання творів Д. Бортнянського (1881— 82). Повернувшись 1885 до Москви, включився у муз.-громадську діяльність (з 1885 — директор Моск. відділення Рос. муз. т-ва). Постійно жив у Підмосков'ї (з 1892 — в Клину). В 1887—93 виступав як диригент (переважно з власними симф. творами і операми) в Петербурзі, Москві, Києві, Харкові, Одесі, Тбілісі та за кордоном (Німеччина, Австро-Угорщина, Франція, Англія, США). У ці роки написав опери "Чародійка" (1887), "Пікова дама" (1890), "Іоланта" (1891); балети "Спляча красуня" (1889), "Лускунчик" (1892); програмну симфонію "Ман-фред" (1885), 5-у (1888) і 6-у ("Патетична", 1893) симфонії; фп. п'єси (зокрема, "Думка", 1886). Муз. спадщина Ч.— одна з вершин світового мистецтва. Ч.— один з найвидатніших симфоністів, він зробив величезний внесок і у розвиток оперного мистецтва, здійснив реформу хореографічного жанру. Автор 104 романсів.
Тісними були зв'язки композитора з Україною (його дід Петро Чайка родом з Полтавщини, вихованець Київ. академії). З 1864 Ч. майже щороку по кілька місяців жив на Україні — в маєтку Низи (тепер смт Сумського р-ну Сум. обл.), у м. Кам'янці (тепер Черкаської обл.), в
с. Браїлові (тепер смт Жмеринського р-ну Вінницької обл.), в с. Копилів (тепер Макарівського району Київської обл.). Серед написаних (частково або повністю) на Україні 30 творів — 2-а і 3-я симфонії, 1-й та 2-й концерти для фортепіано з оркестром, 1-а, 2-а і 3-я симф. сюїти, 2-й квартет, опери "Коваль Вакула", "Опричник", "Євгеній Онєгін", "Орлеанська діва", "Мазепа", балет "Лебедине озеро", а також пісня-романс "Вечір" ("Садок вишневий коло хати") і дует "Навгороді коло броду" (обидва — на слова Т. Шевченка). Ч. бував у Києві, Одесі, Харкові. Зустрічався з багатьма діячами укр. мистецтва, з М. Лисенком (1891), творчість якого (зокрема, оперу "Тарас Бульба") високо цінував. Укр. мелос використав в операх "Черевички" і "Мазепа", в 2-й симфонії, 1-му фп. концерті, "Російському скерцо", "Гуморесці". Опери Ч. ставилися на Україні ще в 19 ст.: у Київ. рос. опері йшли "Опричник" (1874), "Пікова дама" (1890), "Євгеній Онєгін" (1884). Твори композитора постійно в репертуарі і укр. рад. муз. театрів та окремих виконавців. Ім'ям Ч. названо Моск. і Київ. консерваторії, Пермський театр опери та балету, концертний зал у Москві. З 1958 в Москві проводяться Міжнар. конкурси ім. П. І. Чайковського. Меморіальні музеї Ч. є в Клину і Воткінську; на Україні — в Низах і Кам'янці (див. Пушкіна О. С. і Чайковського П. І. музей). Пам'ятники композитору встановлено в Москві (1954, скульптор В. Мухіна), Кам'янці (1958), Шахтарську Донец. обл. (1958, скульптор О. Скобликов).
Тв.: Полное собрание сочинений, т. 1 — 62. М., 1940—74.
Літ.: Чайковский М. Жизнь Петра Ильича Чайковского, т. 1—3. М., 1900; Грінченко М. О. Чайковський і класики української музики — Лисенко, Стеценко, Степовий. "Радянська музика", 1940, № 2; Тюменєва Г. Чайковський і Україна. К., 1955; Тюменє-ва Г. О. Чайковський і українська народна пісня. К., 1956; Альшванг А. П. И. Чайковский. М., 1970; Гордійчук М. М. На музичних дорогах. К., 1973; Прибегина Г. А. Петр Ильич
Чайковский. М., 1983.
А. Й. Кос-Анатольський.
