Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow Ю arrow ЮГОСЛАВІЯ
   

ЮГОСЛАВІЯ

(Jugoslavia) - д-ва у Пд. Європі, на Балканському п-ві, що існувала в 20 ст. її історія розпочалася після розпаду Австро-Угор. імперії 1918, коли делегації Народного віча невизнаної д-ви словенців, хорватів і сербів, з одного боку, та Королівства Сербії — з іншого, проголосили 1.ХІІ 1918 в Белграді утворення нової д-ви — Королівства сербів, хорватів і словенців на чолі з серб, королем Петром І Карагеоргієвичем. У 1919 королівство було поділене на 33 округи, управління якими здійснював уряд з Белграда. 1921 у країні відбулися вибори, утворено законод. орган — Скупщину, яка того ж року прийняла конституцію д-ви.

Конфлікти на соціальній і нац. основі призвели до того, що 6.1 1929 король Олександр здійснив держ. переворот і встановив військ.-монарх, диктатуру. Конституцію 1921 було скасовано, Скупщину розпущено, діяльність політ, партій заборонено, д-ва перейм, на Королівство Югославія. 1931 король затвердив нову конституцію, що узаконила антинародний режим.

У квітні 1941 фаш. Німеччина та Італія захопили Ю., поділили її разом з союзницями — Болгарією й Угорщиною. З нападом Німеччини та її сателітів на СРСР в Ю. почалися збройні повстання. Утворювалися сільські, общинні, повітові й регіон, органи нар. влади, об'єднані в лист. 1942 Антифашистським віче нар. визволення Ю. (АВНВЮ) — вищим органом політ, керівництва визв. війни. До кінця 1943 бл. третини території країни було визволено від окупантів. 29.XI 1943 відбулася 2-а сесія АВНВЮ, на якій Антифаш. віче було перетв. на верховний представн., законод. і викон. орган влади, обрано його президію і Нац. комітет визволення Ю. (НКВЮ). Цей Комітет фактично став першим урядом нової Ю. На 3-й сесії (серпень 1945) АВНВЮ було перейм, на Тимчасову Народну Скупщину Демократичної Федеративної Югославії (ДФЮ), яка прийняла закони про Установчу скупщину і проведення виборів депутатів до її складу. Після виборів Установча скупщина 29.ХІ 1945 прийняла конст. акт — Декларацію про утворення Федеративної Народної Республіки Югославії (ФНРЮ). Нею було ліквідовано монархію і закришено утворення федерат, нар. д-ви з респ. формою правління у складі 6 рівноправних республік: Сербії, Хорватії, Словенії, Боснії і Герцеговини, Македонії, Чорногорії.

31.1 1946 Устан. скупщина прийняла першу конституцію ФНРЮ, що закріпила об'єднання республік. Останні незабаром прийняли свої конституції на базі загальнодерж. конституції. Вищими органами ФНРЮ стали: Народна скупщина, уряд і Верх. суд. Аналогічні органи були утв. в республіках. На поч. 50-х рр. були прийняті: осн. закон про управління держ. госп. підприємствами, на яких введена система самоврядування (1950); Заг. закон про нар. комітети, за яким система самоврядування з екон. сфери була перенесена і на сферу сусп.-політичного життя (1952); Конст. закон про основи сусп. і політ, устрою ФНРЮ та про союзні органи влади (1953). Нар. скупщину перейм, на Союзну народну скупщину (СНС), ліквідовано президію Нар. скупщини, засн. посаду президента ФНРЮ і Союзне викон. віче (СВВ) як орган самої Скупщини.

1963 в Ю. прийнято нову конституцію, за якою ФНРЮ перейменовано на Соціалістичну Федеративну Республіку Югославію (СФРЮ). Відбулося звуження компетенції федерації та розширення повноважень республік. У 1974 СНС прийняла чергову конституцію СФРЮ, що відобразила дальшу децентралізацію влади й управління під гаслом розширення демократії в д-ві. Згідно з нею функції глави д-ви стали виконувати два органи: Президія СФРЮ і президент СФРЮ. За життя Й. Б. Тіто фактично це був один орган, тому що як президент д-ви він очолював і Президію СФРЮ. Після його смерті (1980) функції глави д-ви виконувала Президія СФРЮ, до складу якої входили по одному представнику від кожної республіки та авт. країв і голова Союзу комуністів Ю.

Президія і президент мали широкі повноваження. Викон. органом влади був СВВ як орган СНС. Функції управління в різних сферах діяльності виконували союзні секретарі (міністри). Голова, члени СВВ і союзні секретарі обиралися СНС. Конституція передбачала союзні органи: суд, прокуратуру, громадського захисника, конституційний суд. Конституція СФРЮ 1974 була останньою. Однак і до неї СНС внесла поправки і зміни. Поправки 1981 (їх було 8) уточнювали чи визначали деякі положення конституції. Поправки та зміни 1988 (їх було 39) звужували і обмежували права суб'єктів федерації у сфері госп. діяльності, органи федерації отримали право втручатися в діяльність органів республік у разі невиконання ними законів федерації, діяльність органів авт. країв повністю підпорядковувалася Республіці Сербії, до складу якої вони входили. Це викликало незадоволення на місцях, особливо в краї Косово і Метохія. Поглибилося явище сепаратизму в деяких республіках, що разом з ш. чинниками призвело до розпаду федерації (кін. 1991 - поч. 1992). 27. IV 1992 скупщини двох республік — Сербії і Чорногорії на спільному засіданні проголосили утворення третьої Ю. — Союзної Республіки Югославії (СРЮ) і прийняли її конституцію. Але й ця союзна д-ва проіснувала недовго. 14.ІІІ 2002 керівники Сербії, Чорногорії і СРЮ підписали угоду про принципи відносин між двома республіками — членами СРЮ. Була розроблена «Конституційна хартія державного об'єднання Сербія і Чорногорія». У січні 2003 скупщини Сербії і Чорногорії кожна окремо прийняли хартію, а 4.ІІ 2003 Союзна Скупщина СРЮ проголосила утворення нового держ. об'єднання — Сербія і Чорногорія. На цьому завершилася історія Ю. як самост. д-ви.

Літ.: История Югославии, т. 2. М., 1963; Вулевич М. Р. Становлення нар. влади в Югославії. «Рад. право», 1983, № 12; Вулевич М. Р. Косово и Метохия: Очерк полит.-прав. истории и совр. положение. К, 1999; Междунар. организации и кризис на Балканах. Док-ты, т. 1-3. М., 2000.

М. Р. Вулевич.

n
 

Схожі за змістом слова та фрази