Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow отр-оя arrow ОХОРОНА ПРИРОДИ
   

ОХОРОНА ПРИРОДИ

— система держ. і громадських заходів, спрямованих на збереження, раціональне використання і відтворення природних багатств в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь. Включає комплекс наук., тех.-виробничих, екон. і адм.-правових заходів, пов'язаних із збереженням чистоти повітря, води, грунту, природної рослинності й тваринного світу, охороною неповторних пам'яток живої та неживої природи, з вихованням дбайливого ставлення до багатств природи. Як складова частина природокористування О. п. тісно пов'язана з раціональним використанням природних ресурсів. У процесі госп. діяльності людина значною мірою впливає на природні умови й природні ресурси, вносить певні зміни, які можуть мати як позитивні, так і негативні наслідки. Обсяг цього впливу, а також заходів щодо О. п. в різних країнах значно змінюється в ході істор. розвитку. Особливо зростає вплив людини на природу в результаті науково-технічної революції. Інтенсифікація виробн., надходження до природного середовища багатьох нових речовин і сполук, виробничих і побутових відходів, вичерпання запасів деяких природних ресурсів, порушення природної рівноваги біосфери, урбанізація — все це призводить до значних екологічних зрушень. Негативні наслідки впливу цих факторів на навколишнє середовище особливо проявляються за капіталізму. У соціалістичних країнах в умовах держ. власності на природні ресурси й планової економіки О. п. і раціональне використання природних ресурсів є справою держ. значення. В СРСР вони стали складовими частинами комплексних програм розвитку нар. г-ва, природоохоронні заходи забезпечуються фінансами і матеріальними ресурсами.

О. п. включає попереджувальні й активні заходи. Попереджувальні заходи — це створення умов для збереження природної рівноваги в тому чи ін. регіоні. Багато таких ділянок охороняються законом, маючи статус заповідників, заказників, природних парків, пам'яток природи та ін. Рідкісні або зникаючі види тварин і рослин заносять до Червоної книги. Активні заходи полягають у запобіганні чи усуненні забруднення атмосфери, води й земель, комплексній розробці корисних копалин, впровадженні безвідходних та маловідходних технологій виробн. тощо.

Природоохоронні заходи особливо актуальні для Української PCP з її високим пром.-екон. потенціалом, залученням до експлуатації багатьох видів природних ресурсів. У республіці розроблено довгострокові програми боротьби з ерозією, по рекультивації ландшафтів, охороні надр, повітр. басейну. Особливо велика увага приділяється охороні та раціональному використанню водних ресурсів. В УРСР створено 10 заповідників, 4 заповідно-мисливські г-ва, 112 об'єктів оголошено пам'ятками природи респ. значення (1981). Розв'язання практичних завдань О. п. потребує спец. наук. досліджень. У республіці створено Міжвідомчу наук.-тех. раду з проблем навколишнього середовища, в складі АН УРСР — Наук. раду з проблем біосфери, працює нац. к-т УРСР по програмі ЮНЕСКО "Людина і біосфера".

Правові аспекти охорони природи. О. п. є конституційним обов'язком громадян СРСР (ст. 67 Конституції СРСР, ст. 65 Конституції УРСР). Основи раціонального використання і О. п. було закладено Декретом про землю (1917), що його прийняв 2-й Всерос. з'їзд Рад, декретами ВЦВК "Про ліси" (1918), Раднаркому РРФСР "Про лікувальні місцевості загальнодержавного значення" (1919), "Про надра землі" (1919) та ін. Питання О. п. відбито в Програмі КПРС, Конституції СРСР, конституціях союзних і авт. республік, Основах земельного (1968) і водного (1970) законодавств СРСР і союзних республік, Основах законодавства СРСР і союзних республік про охорону здоров'я (1969), відповідних кодексах законів союзних республік, респ. законах про О. п., зокрема в законі Про охорону природи УРСР, 1960. КПРС і Рад. уряд приділяють велику увагу О. п. Видано постанови ЦК КПРС і РМ СРСР "Про посилення охорони природи і поліпшення використання природних ресурсів" (1972) та "Про додаткові заходи по посиленню охорони природи і поліпшенню використання природних ресурсів" (1978), Закони СРСР про охорону атмосферного повітря та про охорону і використання тваринного світу (1980) та ін. нормативні акти. В УРСР заборонено будь-яку госп. діяльність, яка може шкідливо вплинути на стан природи, призвести до ерозії грунтів (див., зокрема, Охорона земель), забруднення і обміління водойм (див. Охорона вод), погіршення повітря, знищення корисних тварин і рослин. Розроблено довгострокову програму по створенню природних заповідників і заповідних територій. Це дає змогу передбачити заходи по О. п. в поточних і перспективних планах розвитку нар. г-ва СРСР і окремих республік. Ці заходи забезпечують комплексний підхід до О. п., раціональне використання природних ресурсів, створення здорових умов для існування людини. В Основних напрямах економічного і соціального розвитку СРСР на 1981— 85 рр. і на період до 1990 р., затверджених XXVI з'їздом КПРС, питання О. п. розглядається як одне з гол. завдань екон. стратегії КПРС.

Забезпечення О. п. як держ. завдання покладається насамперед на місц. Ради нар. депутатів, м-ва, відомства, орг-ції, підприємства і установи, у віданні яких є певні природні об'єкти. Контроль за здійсненням заходів по О. п. в УРСР покладено на Державний комітет УРСР по охороні природи, Ради народних депутатів та їхні виконавчі і розпорядчі органи.

Проблеми О. п. набувають глобального значення, вони є актуальними для всіх країн. Напр., в зарубіжних соціалістичних країнах прийнято закони про О. п., функції контролю за здійсненням їх покладено на спец. к-ти і м-ва по О. п., на ін. держ. орг-ції, діяльність яких пов'язана з використанням природних ресурсів. СРСР бере активну участь у міжнар. співробітництві в галузі О. п. по лінії ООН, з країнами РЕВ (проблема "Розробка заходів по охороні природи", 1971, та ін.). У 1948 створено Міжнародний Союз охорони природи.

Літ.: Матеріали XXVI з'їзду КПРС. К, 1981; Брежнєв Л. І. Ленінським курсом, т. 7. К., 1979: Збірник законодавчих актів по охороні природи. К., 1969: Сборник нормативных актов по охране природы. M., 1978; Чичварин В. А. Охрана природы и международные соглашения. M., 1970; Гладков H. А., Михеев А. В., Галушин В. М. Охрана природы. М., 1975; Природа України та її охорона К., 1975; Червона книга Української PCP. К.. 1980.

Д. Й. Проценко, В. П. Цемко

(правові аспекти).

 

Схожі за змістом слова та фрази