-сукупність загальновизнаних принципів і норм міжнародного права, що регулюють відносини між сторонами, які беруть участь у збройному конфлікті, а також їхні відносини з д-вами, що не беруть участі в конфлікті. Поява Г. п. викликана необхідністю систематизації значної кількості міжнар. конвенцій, спрямованих на обмеження засобів і методів ведення війни, захист прав людини в умовах збройних конфліктів. Норми Г. п. стосуються відносин з приводу засобів і способів ведення війни; захисту жертв війни; прав та обов'язків нейтральних д-в щодо воюючих сторін; кримінальної відповідальності осіб за агресію й за порушення законів і звичаїв війни; обов'язку сторін, що беруть участь у збройному конфлікті, суворо додержуватись прав людини щодо осіб - учасників воєнних дій та цивільного населення. Г. п. застосовується при збройних конфліктах міжнар. характеру, включаючи конфлікти, пов'язані з боротьбою народів проти колоніального панування, іноз. окупації та расистських режимів, за здійснення права народів на самовизначення, а також у таких неміжнар. збройних конфліктах, як громадянська війна. До осн. міжнар.-правових документів Г. п., зокрема, належать: Гаагські конвенції 1899 і 1907 та декларації про закони і звичаї війни; Женевські конвенції 1949 про захист жертв війни; Додаткові протоколи до Женевських конвенцій 1949, що стосуються захисту жертв міжнар. збройних конфліктів (Протокол І) та захисту жертв збройних конфліктів неміжнар. характеру (Протокол II) 1977.
В. Н. Денисов.
|
