—наукова установа, створена 1843 в Києві при канцелярії київського, подільського і волинського генерал-губернатора для збирання і видання документальних матеріалів. Комісія проводила археографічну і видавничу діяльність, збирала документи в держ., монастирських і приватних архівах, у 6-ках Правобережної України, а також у Москві, Петербурзі, Варшаві та за кордоном. На основі зібраних документів було створено 1852 Київський центральний архів давніх антів. У 1845, після ліквідації Тимчасового к-ту для дослідження старожитностей у Києві (існував з 1835), на комісію було покладено обов'язки виявляти й досліджувати археол. пам'ятки. Комісія опублікувала ряд цінних джерел з історії України 14—18 ст. ("Памятники, изданные Временною комиссиею для разбора древних актову,"Літопис Самовидця", "Архив Юго-Западной России" та ін.). В роботі комісії брали участь М. В. Довнар-Запольський, В. С. Іконников, І. М. Каманін, М. I. Костомаров, О. М. Лазаревський, О. I. Левицький, М. О. Максимович та ін. В 1845—47 співробітником комісії був т. Г. Шевченко. В 1921 вона ввійшла до складу Археографічної комісії АН УРСР.
Літ.: Марченко М. І. Українська історіографія (з давніх часів до середини XIX ст.). К., 1959.
