(франц. isolateur, від isoler — роз'єднувати) —1) В медицині — спеціально обладнане приміщення для хворих з підозрою на інфекційні хвороби та ін. осіб, небезпечних в епідеміологічному відношенні. І. входять до складу переважної більшості лік.-профілактичних закладів: лікарень, поліклінік, інфекційних лікарень (для запобігання поширенню внутрішньолікарняної інфекції); І. створюють також при дитячих закладах, будинках відпочинку, санаторіях, військових частинах тощо. Найпоширеніший тип І.— бокс з окремими виходом і входом. Для менш строгої ізоляції використовують напівбокс, шлюзовані та боксовані палати. 2) У ветеринарі ї—відокремлене приміщення для хворих тварин, розташоване на віддалі 200 м від ін. будівель. При вході в І. на підлогу кладуть просякнуті дезинфектором мати, килимки з повсті тощо. На м'ясокомбінатах обладнують І., що вміщують до 1% добового надходження худоби.
|
