Повернись живим
Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow герме-гідров arrow ГІДРОАЕРОМЕХАНІКА
   

ГІДРОАЕРОМЕХАНІКА

(від гідро...,- повітря та механіка) - розділ механіки, що вивчає закони руху та рівноваги рідин і газів, а також їхню взаємодію між собою і з граничними поверхнями твердих тіл.

Рідини і гази багато де в чому схожі, тому їхній рух вивчають заг. методами єдиної науки - Г., розрізняючи у випадку великих швидкостей гідромеханіку практично нестисливих (краплинних) рідин і аеродинаміку та газову динаміку. Становлення гідромеханіки як спец, науки з широкими завданнями і строгими методами їх розв'язання визначалось працями Л. Ейлера і Д. Бернуллі в Петерб. АН (18 ст.), хоч осн. результати гідростатики одержав ще Архімед (3 ст. до н. е.). Г. поділяють на теоретичну й експериментальну. В основі теоретичної Г. лежать два методи вивчення руху рідини. Найбільшого поширення набув локальний метод Ейлера, згідно з яким швидкості частинок рідини є функціями часу й точок простору. До методу Ж.-Л. Лагранжа, яким вивчають рух окремих частинок, почали частіше звертатися останнім часом у зв'язку із застосуванням методів аналітичної механіки в механіці суцільного середовища. Залежно від величин дотичних напружень, що виникають у рідині, розрізняють мало-в'язку (ідеальну) рідину, рух якої описується рівняннями Ейлера, та в'язку (реальну) рідину, рух якої вивчають за допомогою рівнянь Нав'є - Стокса Значний вклад у теоретичну Г внесли М. Є. Жуковський та С. О Чаплигін, які створили заг теорію аеродинамічних сил, теорію крила та гвинта Експериментальна Г. вивчає явише штучно створюючи його на моделях. Питанням обгрунтування експерименту та використання його результатів займається теорія подібності й моделювання. Результати досліджень з Г. застосовують у ракетно-космічній, авіац., арт. техніці, при будуванні кораблів, гідротех. споруд, турбін тощо. Провідним наук. центром СРСР з Г. є Центр. аерогідро-динаміч. ін-т (ЦАП) в Москві.

Літ.: Жуковский Н. Е. Собрание сочинений, т. 4. М. - Л., 1949; Путята В_. Й., Сідляр М. М. Гідроаеромеханіка. К., 1963; Аверин С. И. Механика газов и жидкости, ч. 1. Днепропетровск, 1975.

М. О. Кільчевський, Л. М. Шальда.