Республіка Берег Слонової Кості - держава в Зх. Африці. На Пд. омивається Гвінейською зат. Атлантичного ок. В адміністративному відношенні поділяється на 24 департаменти .
Державний лад. Б. С. К.- республіка. Діючу конституцію прийнято 1960. Глава держави і уряду - президент, що обирається населенням строком на 5 років. Законодавча влада належить однопалатному парламентові - нац. зборам,- які обираються населенням строком на 5 років; виконавча - урядові на чолі з президентом.
В. Н. Денисов.
Природа. Береги Гвінейської зат. на Зх. урвисті, скелясті, на Сх.- пологі, піщані, з лагунами, придатними для судноплавства. Поверхня пд. частини країни низовинна, на Пн.- плато заввишки 500-800 м, на Зх.- г. Німба (1752 м) і гірський масив Ман. Родовища алмазів, заліз. та марганцевої руд, золота, бокситів, олова тощо. Клімат на Пд.-екваторіальний, вологий, на решті території - субекваторіальний, сезонно посушливий. Пересічна т-ра найтепліших місяців +27°, +30°, найхолодніших +23°, +25°. Опадів 1100- 2300 мм на рік. Річкова сітка густа, проте річки невеликі, несудноплавні. Переважають червоно-жовті й червоні латеритні грунти. На Пд. ростуть вічнозелені екваторіальні ліси, на Пн.- високотравна савана.
Населення належить в основному до трьох мовних груп: групи ква (анья та бауле - бл. 1,4 млн. чол., 1975, оцінка; кру - бл. 1,8 мли. чол.), групи вольти (сенуфо - бл. 900 тис. чол., лобі - бл. 300 тис. чол. та ін.), групи манде (малінке та бамбара - бл. 600 тис. чол.). Живуть багато емігрантів з сусідніх країн, зокрема з Верхньої Вольти, а таколс європейці (переважно французи). Офіц. мова - французька. Пересічна густота населення - 19 чол. на 1 км2. Бл. 18% населення живе в містах. Найбільші міста: Абіджан. Бваке, Далоа.
Історія. В 15 ст. на тер. сучас. Б. С. К. існували держ. утворення ранньофеод. типу. У 18-19 ст. ряд народів, які жили на Пн. і Сх. тер. Б. С. К., мали свої д-ви. У деяких народів центр. і зх. частини країни зберігався родоплемінний лад. З серед. 19 ст. почалася колонізація цих земель Францією. В 1893 було утворено франц. колонію Б. С. К., яка 1904-58 входила до складу Франц. Зх. Африки. Населення Б. С. К. вело постійну боротьбу проти колонізаторів. У 1958 країна здобула статус д-ви - члена франц. Співтовариства. 7.VIII 1960 проголошено незалежність Б. С. К. З 1960 - член ООН. У 1967 встановлено дипломатичні відносини з СРСР (1969 перервано). Зовнішньополіт. курс країни визначається її залежністю від великих капіталістич. д-в. У 1967 і 1969 відбулися антиуряд. виступи студентів і трудящих. Б. С. К.- член Ради згоди, Організації африканської єдності, Загальної афро-маврікійської організації, асоційований член Європейського економічного товариства.
Політичні партії, профспілки. Демократична партія Берега Слонової Кості, засн. 1946. Виражає інтереси нац. буржуазії та великих плантаторів. Загальна спілка трудящих Берега Слонової Кості, засн. 1962.
Господарство. Б. С. К.- агр. країна з слаборозвинутою пром-стю. Внаслідок тривалого колоніального панування економіка її розвивалась однобоко, спеціалізуючись на експортних галузях. Після проголошення 1960 незалежності вжито деяких заходів щодо вдосконалення галузевої структури г-ва. Економіка країни значною мірою залежить від іноз., переважно французького капіталу. В с. г. збереглося общинне землеволодіння і землекористування. Поряд з дрібними г-вами африканців є великі плантації європ. колоністів. Осн. товарне значення має виробн. кави (1974 зібрано 195,1 тис. т), бобів какао (213,9 тис. т - за вироби. їх і експортом країна посідає 3-є місце в світі), а також бананів, ананасів. Вирощують бавовник, тютюн, цукр. тростину, олійну і кокосову пальми та гевею; з прод. культур - маніок, ямс, таро, рис, кукурудзу, просо. Тваринництво (гол. чин. на Пн.)розвинуте мало. Поголів'я худоби (буйволи, вівці, кози, свині) - бл. 2,5 млн. (1974), розводять домашню птицю. Заготівля цінних порід деревини, рибальство, збирання плодів олійної пальми, горіхів кола тощо. Потреба населення в прод. товарах місц. виробництвом не задовольняється. Роль пром-сті в економіці Б. С. К. зростає (1975 - 24% валового нац. продукту і 30% експорту). Гол. галузі пром-сті - харч., дерево-обр. і текстильна. В 1975 діяло бл. 460 підприємств, у т. ч. заводи вело- і автоскладальні, металообр., електротех., цем., нафтопереробний (на девізній сировині) та хімічний. Складання радіоприймачів, виробн. буд. матеріалів. Добування алмазів (1974 - 287,5 тис. каратів). Електроенергії вироблено 961 млн. квт/год (1975). Гол. пром. центри: Абіджан, Бваке. Довж. єдиної з-ці Абіджан - Уагадугу - 625 км, автошляхів - понад 35 тис. км, в т. ч. з твердим покриттям - 1,7 тис. км. Мор. порти - Абіджан і Сан-Педро. В Порт-Буе та Бваке - міжнар. аеропорти. З Б. С. К. вивозять каву, какао, банани, лісоматеріали, алмази; довозять машини, устаткування, прод. та ін. споживчі товари. Гол. торг.партнери: Франція, Нідерланди, СІЛА, ФРН, Італія, Нігерія. Грош. одиниця - афр. франк (100 афр. франків = 2 франц. франкам).
З. І. Токарева.
Медичне обслуговування. В 1971 в країні налічувалося 6,7 тис. лікарняних ліжок (1,5 ліжка на 1 тис. ж.). У 1973 мед. допомогу подавали 336 лікарів (1 лікар на 13,8 тис. ж.). Лікарів готують в Абіджанському ун-ті на мед. ф-ті. Освіта, наукові та культурно-освітні заклади. Бл. 80% населення Б. С. К. неписьменні. Більшість шкіл - державні. Приватні, як правило, належать католицьким місіям. Поч. навчанням охоплено 55% дітей. В 1973/74 навч. р. у поч. школах налічувалося 611 тис. учнів; у серед. школах (загаль-ноосв. і тех. ліцеях, класичних і сучас. колежах, пед. школах) - 92,6 тис; у вузах - 5,5 тис. студентів. В Абіджані -ун-т (засн. 1958). Центр гуманітарних наук (з 1960), Центр тропічного лісівництва (з 1962), н.-д. ін-ти каучуку, тропічних досліджень, гігієни та ін. Етногр. музей, Нац. б-ка.
Преса, радіомовлення, телебачення. Основні видання: щоденна газ. "Фратерніте-матен" ("Братерство-ранок", з 1964), "Фратерні-те-ебдо" ("Братерство-тижневик", з 1959), "Журналь офісьєль де ля Кот д'Івуар" ("Офіційна газета Берега Слонової Кості", з 1894). Друкуються французькою мовою. Урядове інформаційне Агентство преси Б. С. К. засн. 1961, офіц. орг-ція Радіомовлення і телебачення Б. С. К.- 1963. Радіоцентри в З містах ведуть передачі (з 1949) французькою і 10 місц. мовами. Телевізійні передачі - з 1964. , О. В. Ткачов.
Література. У народів, які населяють Б. С. К.,- анья, бауле, сенуфо та ін.- з давніх часів розвинений фольклор. Поетичністю й ліризмом відзначається нар. творчість бауле. На основі фольклорних традицій розвивається писемна л-ра франц. мовою, чільне місце в якій належить фольклористу, прозаїку і поету Бернару Дадьє. Актуальні соціальні проблеми у романах відобразили письменники 2-ї пол. 20 ст. Аке Лоба ("Кокумбо - чорний студент", 1960, "Списи над рікою", 1964), Сідікі Дембеле ("Марні", 1960), ПІарль Нокан ("Вітер був шалений", 1966). З поетичними творами виступили Ж.-М. Боньїні, Моріс Коне та ін. Архітектура та образотворче мистецтво. Нар. житла - дерев'яні, глинобитні, прямокутні й круглі в плані, з двосхилим або конічним дахом. Столиця Абіджан забудовується сучасними житл. і громад. спорудами (будинок Асамблеї, 1952-54; Палац юстиції, 1953; готель, 1955). Поширена традиційна скульптура (ритуальні маски з дерева й фігурки людей). Ювелірні вироби з золота і бронзи, оздоблені геометричним різьбленням побутові речі; ткацтво, вишивка, плетіння циновок. Театр. В середині 30-х років 20 ст. виникли аматорські гуртки. У 1938 в Абіджані організовано постійний аматорський "Туземний геатр", на основі якого 1954 створено "Культурний і фольклорний гурток". Ставляться п'єси нац. драматургів Коффі Гадо ("Смерть Конде Іао", "Согона"), Амонад'Абі("Корона з аукціону"), Бернара Дадьє ("Сіді-шахрай", "Складна ситуація") та ін. В серед. 50-х рр. створено театр. колективи "Райдуга", "Тропічні балети", 1958 - Театр. т-во. У 1959 засновано Школу драм, мист., пізніше її перетворено на театр. школу при Нац. ін-ті мистецтв.
Літ.: Б лохин Л. Ф. Берег Слоновой Кости. М., 1967; Белозоров С. Т. Природа Африки. К., 1972; Африка. Экономический справочник. М., 1974; Современные литературы Африки. Северная и Западная Африка. М., 1973; Искусство западной тропической Африки. Альбом. М., 1962.
