— один з найбільших в СРСР за площею і запасами вугільний басейн. Розташований у Краснояр. краю, частково в Якут. АРСР та Ірк. обл. РРФСР. Пл. 1045,4 тис. км2. Заг. геол. запаси вугілля (до глиб. 1800 м) 2324 млрд. т (1983). У геоструктурному відношенні басейн пов'язаний з Сибірською платформою. Вугленосна товща представлена переважно континентальними відкладами пермського (див. Пермський період і пермська система), частково середньо- та верхньокам.-вуг. (див. Кам'яновугільний період і кам'яновугільна система) віку, потужність її від 100 до 1500 м. Вуг. пласти мають робочу потужність пересічно 1—5 м, рідше 12—15 м.; пласт Потужний — до 60 м. Глиб. залягання вуг. пластів від О до 1800 м. Вугілля — від бурого до антрациту. На тер. Т. в. 6. виділяють 6 вугленосних районів: Норільський, Арктичну, Західну, Центр. та Східну частини басейну, Південну окраїну басейну.
Перші відомості про наявність вугілля на тер. Т. в. б. належать до 2-ї половини 19 ст. Після Великої Жовтн. соціалістич. революції вперше дані про Т. в. б. узагальнив рад. геолог С. В. Обручев, який провадив експедиційні дослідження у Сх. Сибіру (1917—24). Систематичне вивчення басейну почалося в основному після Великої Вітчизн. війни. Видобувають вугілля відкритим і шахтним способами. Гідрогеол. умови басейну ускладнені наявністю боліт і багаторічної мерзлоти. Вугілля використовують як енергетичне паливо.
