Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow манж-марків arrow МАНЬЄРИЗМ
   

МАНЬЄРИЗМ

(італ. manierismo, від maniera—манера, стиль) — течія в європейському образотворчому мистецтві та архітектурі 16 ст., що відобразила кризу культури Відродження. Осн. естетичним критерієм М. було не наслідування природи, а суб'єктивна "внутр. ідея" худож. образу, шо народжувалася в душі художника. Вдаючись до стилістичних нормативів творів Мікеланджело, Рафаеля та ін. майстрів Високого Відродження, маньєристи перекручували закладену в них гуманістичну суть, культивуючи уявлення про ефемерність світу і хисткість людської долі, яка перебуває під владою ірраціональних сил. Маньєристичне мист. було поширене гол. чин. серед придворних кіл. Найбільше розповсюдження М. набув у мист. Італії. Для живопису і графіки М. (Понтормо, Россо Фйорентіно, Беккафумі, Парміджаніно, Бронзіно та ін.) характерні гострі колористичні й світлотіньові дисонанси, напруженість й ускладненість ритмів, видовженість пропорцій; з 40-х рр. 16 ст. все більше поширюються холодна, "академічна" абстрагованість й еклектизм образів (Дж. Вазарі, Ф. Цуккарі, Дж. П. Ломаццо, які виступали й як теоретики мист.). Принципи М. мали місце і в скульптурі (Б. Амманаті, Б. Челліні, Джамболонья, Б. Бандінеллі та ін.) та архітектурі (Б. Буонталенті, Дж. Вазарі, Джуліо Романо та ін.). Діяльність італ. майстрів за межами країни, а також поширення маньєристичної графіки сприяли перетворенню М. в заг.-європ. явище. На рубежі 16 і 17 ст. на зміну М. приходить стиль барокко. В літературознавстві поняття "маньєризму" як стилю не дістало чіткого визначення. Тут його звичайно застосовують до літ. творів 16—17 ст., які відзначаються витонченою ускладненістю або химерною гротесковістю манери.

Літ.: Аникст А. А. Концепция маньеризма в искусствознании XX в. В кн.: Советское искусствознание 76, в. 2. М., 1977.

М. М. Соколов.

Маньєризм - leksika.com.ua