Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow волок-вост arrow ВОЛЯ
   

ВОЛЯ

- складний психічний процес, що виявляється в активному прагненні людини досягти свідомо наміченої мети, в регулюванні своєї діяльності й поведінки, в подоланні труднощів. Вольові (довільні) дії відрізняються від мимовільних (імпульсивних, інстинктивних) тим, що вони усвідомлені і цілеспрямовані. В. у людини виникла і розвинулася історично, в процесі праці і сусп. діяльності. Вона є функцією мозку, однією з форм активного відображення реальної дійсності. Вольові дії детерміновані, тобто причинно зумовлені відображуваною об'єктивною дійсністю. І. М. Сєченов та І. П. Павлов своїми дослідженнями розкрили фізіологічну основу довільних рухів, показали їхню рефлекторну природу і детермінованість зовн. впливами. Вольовий акт починається з прагнення до мети (бажання, хотіння). Усвідомлюючи значення і необхідність своїх прагнень, людина приймає рішення діяти, намічає шляхи і способи для здійснення дій і, реалізуючи їх, досягає поставленої мети. В її досягненні провідну роль відіграє мотивація дій (див. Мотиви у психології). Перемога суспільно значущих мотивів свідчить про зрілість особистості, силу її В. Осн. вольовими якостями людини є ідейна спрямованість, принциповість, активність, ініціативність, самостійність, рішучість, наполегливість, самовладання, витримка, організованість. В. людини формується в процесі діяльності. Гол. шляхами виховання В. є навчання і праця, суспільно корисна діяльність, фіз. культура.

Д. Ф. Ніколенко.

Ідеалістична та матеріалістична філософія і психологія стоять на протилежних позиціях у поясненні В. Ідеалізм розглядає В. як самостійну і незалежну від реальної дійсності внутр. духовну активність, джерелом якої нібито є сама психіка, власне "я", обстоює індетерміністичне розуміння свободи волі. Це зумовило виникнення різних варіантів волюнтаризму. Так, зокрема, деякі психологи і філософи вбачали у В. субстанцію Всесвіту (А. Шопенгауер), здатність людської психіки діяти довільно, незалежно від зовн. обставин (М. Лосський). В. Вундт пояснював всі прояви психічного життя людини в дусі вольових процесів як найтиповіших. Не розуміючи дійсної своєрідності вольового аспекту психічного, окремі ідеалісти зводили В. до динаміки уявлень (Е. Мойман), до емоцій (Г. Еббінггауз). Сучас. бурж. психологія, що грунтується на філософії позитивізму, вважає В. спекулятивною фікцією, а її проблематику - тільки проблематикою мотивації. Діалектичний матеріалізм розглядає В. як єдність і протилежність свободи і необхідності. "Не в уявній незалежності від законів природи полягає свобода, а в пізнанні цих законів і в основаній на цьому пізнанні можливості планомірно примушувати закони природи діяти для певних цілей. Це стосується як до законів зовнішньої природи, так і до законів, що керують тілесним і духовним буттям самої людини... Свобода волі означає не що інше, як здатність приймати рішення із знанням справи" (Маркс К. і Енгельс Ф. Твори, т. 20, с. 109- 110).

В. А. Роменець.

Літ.: Рубинштейн С. Л. Бытие и сознание. М., 1957; Леонтьев А. Н. Проблемы развития психики. М., 1972; Котырло В. К. Развитие волевого поведения у дошкольников. К., 1971; Авраменко О. М. Воля, мужність, подвиг. К., 1972; Ковалев А. Г. Воспитание ума, воли и чувств у детей. Минск, 1974.

 

Схожі за змістом слова та фрази