Лев Семенович [2 (14).ІІІ 1876, Бендери - 24.ХІІ 1950, Ленінград] - рад. географ та біолог, акад. АН СРСР (з 1946; чл.-кор. з 1928). В 1898 закінчив Моск. ун-т. У 1940-50 - президент Всесоюзного геогр. т-ва. Б. створив вчення про ландшафт географічний, продовжив і поглибив вчення В. В. Докучаева про природні зони. Відомий як історик геогр. науки. Автор численних праць з біогеографії, лімнології, іхтіології, гідробіології, етнографії, геології, геоморфології й палеогеографії. В галузі заг. біології 1922 висунув теорію розвитку живої природи (номогенезу), яку було піддано критиці в окремих її положеннях. Б. висловив гіпотезу грунтового походження лесу. Вивчав природу УРСР і Молд. PCP. У 1912-14 досліджував рельєф Чернігівської губ. В своїх працях описав ландшафтні зони УРСР. Нагороджений
2 орденами Трудового Червоного Прапора. Держ. премія СРСР, 1951.
Тв.: Избранные труды, т. 1-5. M., 1956-62; Труды по теории эволюции. Л., 1977.
Літ.: Мурзаев Э. М. Жизнь есть деяние. М., 1975; Лев Семенович Берг. Материалы к биобиблиографии ученых СССР. М., 1952.
