Повернись живим
Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow жит-жюс arrow ЖИТЛО
   

ЖИТЛО

- споруда для захисту людини від дії природних факторів та для організації її побуту. Зовнішні й внутрішні форми, типи та різновиди Ж. як важливого елементу матеріальної культури завжди відповідали соціально-екон. умовам життя суспільства, рівневі розвитку продуктивних сил, культ.-побутовим і нац. традиціям, кліматичним особливостям та рівневі будівельної техніки (див. також Будівництво, Інтер'єр, Меблі). Найпростіші Ж. відомі від часів палеоліту (печери, ями, наметоподібні житла з кісток мамонта і жердин). З виникненням класів почався поділ Ж. за якісними ознаками - Ж. експлуататорів та експлуатованих, а з виникненням міст - на міське та сільське. В рабовласницькому суспільстві Стародавнього Єгипту, Передньої Азії й Дворіччя споруджувалися великі багатоповерхові Ж. знаті й примітивні Ж. бідного населення, що групувалися біля відкритого подвір'я. В плануванні Ж. Стародавньої Греції так само було обов'язковим відкрите подвір'я, з пн. боку якого будували критий прохід на стовпах. Для Ж. Стародавнього Риму типовий одноповерховий будинок з розташуванням житл. кімнат біля внутр. дворика (атрія). За доби феодалізму соціальні відмінності стали ще контрастнішими. Осн. типом Ж. феодала і його дружини був укріплений замок. Для міського Ж. Зх. Європи характерні каркасні (фахверкові) конструкції. Для Ж. сх. слов'ян (у т. ч. росіян, українців, білорусів) та суміжних народів (фіннів, естів, литовців, румунів та ін.) - зрубні (див. Зруб) багатокамерні одно -триповерхові будівлі в місті та одноповерхові - в сільській місцевості. Дахи будинків (у Росії - ізби, в Білорусії та на Україні - хати; див. також Ґражда) - двоскатні, тесові, або чотирискатні, криті соломою або очеретом. Щодо внутр. планування Ж. спочатку складалося з двох приміщень (холодних сіней і теплої частини), пізніше поширилось тричастинне планування (в центрі - холодні сіни, з одного боку їх - житлова кімната з історично усталеним обладнанням, з другого - холодне приміщення для зберігання дом. майна). В безлісих районах України переважали каркасні з природного каміння та глини Ж. У народів Кавказу були поширені кілька типів будівель (глинобитнокам. саклі, багатоповерхові будинки-башти з вікнами-бійни-цями, дерев'яні будинки з галереєю, дарбазі, карадама та ін.). Для Ж. народів Серед, і Передньої Азії, а також Пн. Африки характерне внутр. подвір'я і крита тераса (айван). У період пізнього феодалізму й зародження капіталістичних відносин швидко зростали міста. Для знаті в цей час споруджувалися міські та заміські палаци - палаццо доби Відродження, вілли, палацово-паркові комплекси 18-19 ст. (див. Садово-паркова архітектура). В період розвинутого капіталізму виник тип багатоквартирного прибуткового житл. будинку, який складався з прилягаючих одна до одної секцій - групи квартир, що повторюються на кожному поверсі. Поширились багатоповерхові будин-ки-комплекси, багатосекційні будівлі різної конфігурації, багатоповерхові галерейні будинки, заміські садибного типу та ін. В СРСР якість Ж. визначається будівельними нормами і правилами. Територія країни розбита на зони, які враховують кліматичні умови, сейсмічність, місцеві буд. матеріали тощо. Істотні зміни відбулися в буд-ві сільського Ж. (див. Планування сільських населених місць). В СРСР, зокрема й на Україні, вже в перші роки Рад. влади приділялася велика увага створенню впорядкованого Ж. для робітників (у т. ч. типові проекти будинків з 2 - 4-квартирними секціями). В 1929-33 споруджували багатоповерхові житл. будинки з великих шлако-бетонних блоків з три- й чотирирядною розрізкою (в Харкові, Запоріжжі, Краматорську, Нікополі); складалися проекти експериментальних будинків з комплексним культурно-побутовим обслуговуванням (соцмістечко в Кривому Розі, 1931). З 2-ї пол. 40-х рр. розробляються серії типових проектів житл. будинків, що забезпечували ансамблеву забудову міст і робітничих с-щ. У нових житл. районах водночас з Ж. будуються дитячі дошкільні заклади й школи, підприємства комунально-побутового обслуговування та культурні заклади. На Україні почали широко застосовувати ефективну конструктивну та облицювальну кераміку, шлакоблоки (житлові будинки на Хрещатику в Києві, 1947-53; в центрі Чернігова, 1947-54; по проспекту К. Маркса в Дніпропетровську, 1952-54; по проспекту Леніна в Запоріжжі, 1951-55, та ін.). У 1955-65 інтенсивно впроваджувалась індустріалізація житл. буд-ва, споруджувались п'ятиповерхові великопанельні будинки; у великих містах було створено домобудівельні комбінати. З 1965 на Україні споруджуються дев'ятиповерхові великопанельні й висотні житл. будинки, фасади яких збагачені пластичними елементами - балконами в поєднанні з еркерами. Проекти сучас. Ж. побудовано на використанні блокосекційного методу, що забезпечує різну конфігурацію Ж. в плані й висоту від 5 до 12 поверхів. Крім житл. будинків секційного типу, споруджуються експериментальні будинки з квартирами в двох рівнях (Донецьк, вул. Кар-пинського; Івано-Франківськ, вул. Шевченка). В 70-х рр. поширюються висотні житл. будинки, що зводяться в змінній опалубці з монолітного залізобетону, об'ємних блоків, які виготовляються в заводських умовах і монтуються на буд. майданчику. В соціалістич. країнах перспективні проектні пропозиції по Ж. зводяться до створення уніфікованих індустріальних конструкцій, з яких споруджуватимуться не окремі житл. будинки, а житл. структури, що включають, крім упорядкованих квартир, підприємства громад. обслуговування, школи, садки-ясла тощо. Буд-во Ж.-планове питання Рад. д-ви (див. Житлове питання, Житлово-цивільне будівництво, Житлове господарство). Прогресивні методи планування Ж., удосконалення прийомів і технології забудови Ж., застосування вбудованих меблів, збільшення площі балконів, лоджій та еркерів дають змогу збільшувати й раціонально використовувати площу квартир, забезпечувати сучас. Ж. необхідним рівнем сан.-гіг. вимог, обов'язкову двосторонню орієнтацію квартир, регулювання мікроклімату приміщень тощо та житл. забудови (див. Благоустрій населених місць).

Гігієнічні вимоги Ж. Від виконання вимог щодо планування, благоустрою і утримання Ж. значною мірою залежить стан здоров'я і працездатність людини. Приміщення Ж. повинно бути розділене на житлове й підсобне. Для внутр. середовища житл. приміщення необхідні: оптимальне освітлення (площа вікна не менша за 1 : 8 і не більша за 1 : 5,5 від площі підлоги, коефіцієнт природного освітлення 0,5% ), інсоляція, чисте повітря, комфортний мікроклімат (т-ра повітря в межах 22-25° С влітку і 20-22° взимку, відносна вологість повітря 30-60% улітку і 30-45% - узимку, швидкість руху повітря - понад 0,25 м/с влітку і 0,1-0,15 м/с - взимку), тиша (рівень звукового тиску не більше як 35 - 46 дб). Див. також Архітектура, Містобудування. Іл. див. на окремому аркуші, с. 112-113.

Літ.: Бломквист Е. Э. Крестьянские постройки русских, украинцев и белорусов. В кн.: Восточнославянский этнографический сборник. М., 1956; Платонов Г. Д., Поздняков П. П. Основы развития жилища. Л., 1968; Самойлова Н. А. Новое в архитектуре социалистических стран Европы. М., 1971; Самойлович В. П. Українське народне житло. К., 1972: Леру Р. Экология человека. Наука о жилищном строительстве. Пер. с франц. М., 1970.

С К. Кілессо (архітектура), X. А Заривайсъка (гігієнічні вимоги).

ЖитлоЖитло

Житло

Житло

 

Схожі за змістом слова та фрази