(грец.— військо та — веду) — в давньогрец. полісах з кін. 6 до серед. 1 ст. до н. е. воєначальник, наділений широкими воєнними і політ, повноваженнями. С. очолювали воєнно-політ. союзи (Фессалійський, Епірський, Етолійський, Акарнанський, Ахейський, Аркадський). У Пн. Причорномор'ї колегії С. відомі в Ольвії та Херсонесі. В сучас. значенні С.— полководець, керівник великих воєнних операцій.
|
