Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow прен-прис arrow ПРИСАДИБНЕ ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ
   

ПРИСАДИБНЕ ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ

— в СРСР користування присадибними земельними ділянками, умови і порядок якого регулюються законом; один з видів землекористування. Конституція СРСР (ст. 13), конституції союзних (в УРСР — ст. 13 Конституції УРСР) і авт. республік визначають, що в користуванні громадян можуть бути ділянки землі, які надаються для ведення підсобного г-ва (включаючи утримання худоби і птиці), садівництва та городництва, а також для індивідуального житл. будівництва. Громадяни зобов'язані раціонально використовувати надані їм зем. ділянки. Д-ва і колгоспи сприяють громадянам у веденні підсобного г-ва. На ефективніше використання присадибних земель, виходячи з конституційних положень, спрямовані постанови ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 14.IX 1977 та 8.І 1981 (на їхній основі в УРСР — постанови ЦК Компартії України і Ради Міністрів УРСР від 28.Х 1977 та 10.ІІІ 1981). XXVI з'їзд КПРС підкреслив необхідність використання можливостей особистих підсобних господарств, які можуть бути істотною підмогою у виробництві м'яса, молока та деяких ін. продуктів. Цим питанням приділено увагу в прийнятій Травневим пленумом ЦК КПРС 1982 Продовольчій програмі СРСР. П. з. переважно є вторинним землекористуванням (зем. ділянки одержано від ін. землекористувачів — колгоспів, радгоспів, тощо). Відповідно до ст. 42 Примірного Статуту колгоспу сім'ї колгоспника (колгоспному двору) надається в користування присадибна ділянка землі в розмірі до 0,5 га, включаючи землю, зайняту будівлями, а на поливних землях — до 0,20 га. Ділянка надається за рішенням заг. зборів членів колгоспу, розміри її встановлюються, виходячи з кількості членів двору та їхньої трудової участі в громад. г-ві колгоспу. При вибутті з колгоспу всіх членів колг. двору присадибна зем. ділянка зменшується до розмірів, установлених для не членів колгоспу. Право на П. з. зберігається за припиненням трудових зв'язків з поважних причин (обрання на виборну посаду, непрацездатність внаслідок старості або інвалідності тощо). В УрСР відповідно до ст. 77 Земельного кодексу УРСР присадибні зем. ділянки надають постійним робітникам, службовцям радгоспів та ін. держ. с.-г. підприємств, установ і орг-цій, а також учителям, лікарям та ін. спеціалістам, які працюють і проживають у сільс. місцевості. При наявності вільних присадибних земель у колгоспах, радгоспах та ін. держ. орг-ціях їх можна надавати й ін. робітникам, службовцям, пенсіонерам та інвалідам, які проживають у сільс. місцевості. Ці ділянки надаються постійним працівникам радгоспів і лісових господарств у розмірах не більше за 0,40 га, а на поливних землях і в радгоспах Пд. берега Криму — не більше за 0,15 га. Як правило, при звільненні з роботи розміри зем. ділянок зменшуються до 0,15 га, а на поливних землях — до 0,08 га; при переході на пенсію, а також за сім'ями осіб, які призвані на дійсну військ. службу, або поїхали вчитися,— зберігаються в попередніх розмірах на строк перебування на службі або навчанні. П. з. має твердо визначений законом цільовий характер. Присадибні ділянки не можна передавати ін. особам, обробляти з застосуванням найманої праці. Контроль за додержанням норм П. з. закон покладає на селищні і сільські Ради народних депутатів та їхні виконкоми.

Г. С. Шапоренко.

 

Схожі за змістом слова та фрази