[грец. — літера, лист, послання] — 1) вміння читати й писати; 2) у Київській Русі і за феодалізму в Україні будь-який письм. документ, з 15 ст. — тільки акт правового значення; 3) в істор.
л-рі назва документа часів феодалізму в ряді західноєвроп. країн (напр., Г. франкських королів); 4) стародавня нар. назва будь-якого документа, листа; 5) вид нагороди, заохочення окр. гр-н і колективів за досягнення у в-ві, громад, роботі, спорті, військовій службі тощо; 6) назва деяких видів дип. документів (напр., вірча грамота, відклична грамота). Термін запозичений з Візантії, де він означав письм. документ узагалі.
Літ.: Розов В. Укр. грамоти, т. 1. К., 1928.
І. І. Шостенко.
|
