— діяльність держ. органів, службових осіб і громадських організацій по встановленню, зміні або скасуванню на підставі норм права взаємних прав і обов'язків між певними суб'єктами, які мають реалізовувати право (напр., з досягненням людиною певного віку у неї при належному стажі роботи виникає право на пенсію, а в органів соціального забезпечення — обов'язок задовольнити це право). Соціальне значення 3. п. зумовлюється насамперед класовим типом відповідної правової системи, а також інтересами суб'єкта права, який вдається до 3. п. В розвинутому соціалістичному суспільстві мета 3. п. — сприяти здійсненню завдань соціалістичної загальнонародної д-ви, визначених у рішеннях з'їздів КПРС і Конституції СРСР. 3. п. забезпечується дотриманням вимог соціалістичної законності, обгрунтованості (точним встановленням фактів, що є підставою 3. п.), доцільністю (вибором у межах даної юрид. норми оптимального рішення). 3. п. є необхідною передумовою реалізації багатьох правових норм. 3. п. завжди спрямоване на досягнення певних практичних наслідків. Див. Реалізація права.
Літ:: Недбайло П. Е. Применение советских правовых норм. М., 1960; Лазарев В. В. Применение советского права. Казань. 1972.
П. М. Рабинович.
|
