— один з найбільших в СРСР. Міститься в Кемеров. обл., частково в Новосиб. обл. і Алт. краї РРФСР. Пл. 26,7 тис. км2. Пром. запаси вугілля становлять 67,3 млрд. т (1979). Поклади вугілля пов'язані з континентальними відкладами палеозойського (кам.-вуг. й пермського) та мезозойського (гол. чин. юрського) віку, представленими пісками і глинами, заг. потужністю понад 9000 м. Вугленосна товща містить бл. 260 пластів вугілля різної потужності. Більшість з них мають потужність 2—3 м, є пласти потужністю 10— 20 м і більше. Глибина залягання від 0 до 1800 м (гранична глиб. підрахунків). У межах басейну є всі види кам. і буре вугілля. Воно характеризується низькою зольністю (5—12% ), високою теплотою згоряння (до 8650 ккал/кг), мало сірчисте (містить 0,3—0,6% сірки). Вугілля в К. в. б. відкрито на поч. 18 ст., добувати його почали 1897. Систематичні геол. дослідження розпочато 1914 під керівництвом Л. І. Лутугіна. Широко розгорнулися геол. дослідження і розвідка в межах К. в. б. з 1930. Добувають вугілля шахтним і відкритим способами. На базі високоякісного вугілля К. в. б. у Зх. Сибіру створено потужну енергетику і важку індустрію. Частково вугілля вивозять на Урал, в Казахстан, Серед. Азію і в Європ. частину СРСР.
