[від грец. - досвід - вміння розрізняти, критичний дар; "критика досвіду"], махізм - реакційний, суб'єктивно-ідеалістичний напрям бурж. філософії, різновид позитивізму. Осн. ідеї і принципи Е. сформулювали в 70-80-х рр. 19 ст. Р. Авенаріус і Е. Мах. Виникнення Е. пов'язано зі спробою пояснити з позицій суб'єктивного ідеалізму нові відкриття в природознавстві в кін. 19 - на поч. 20 ст. та суть соціальних явищ, які знаменували вступ капіталізму в свою найвищу фазу - імперіалізм. Представники Е. заперечували первинність матерії і буття, вважали їх похідними від відчуття, твердили, що все існуюче - це відчуття або комплекси їх. Поняття матерії вони тлумачили як метафізичну побудову, якій у дійсності нічого не відповідає, простір і час зводили до упорядкованої системи рядів відчуттів. Хоч Е: вважав свою філософію за "новітню", насправді він повторював суб'єктивно-ідеалістичні ідеї своїх попередників (Дж. Берклі, Д. Юма, І. Канта). Осн. завдання філософії Е. вбачав в "очищенні" людської свідомості від матеріалістичних уявлень про об'єктивну дійсність, причинні і необхідні зв'язки та ін. Е. негативно вплинув на вчених-природознавців і став філос. основою т. з. "фізичного ідеалізму. На поч. 20 ст., особливо після революції 1905-07, Е. використовували з метою ревізії марксизму Ф. Адлер, О. О. Богданов, В. О. Базаров, П. С. Юшкевич та ін. На Україні реакційні ідеї Е. пропагували В. Лесевіч та ін. У 20-х рр. 20 ст. концепції Е. були розвинуті в логічному позитивізмі. Е. мав значний вплив на такі напрями сучас. бурж. філософії, як прагматизм і неореалізм. Теор. неспроможність і ідеологічну реакційність Е. розкрив В. І. Ленін у праці "Матеріалізм і емпіріокритицизм".
В. І. Даниленкo.
|
