Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow У arrow УНІТАРНА ДЕРЖАВА
   

УНІТАРНА ДЕРЖАВА

[франц. unitaire -унітарний, єдиний, від лат. unitas — єдність, єднання, одне (єдине ціле)] — держава, адм.-тер. одиниці якої не мають статусу держ. утворень. Унітарна форма державного устрою здебільшого фіксується конституційно. Згідно з ч. 2 ст. 2 Конституції «Україна є унітарною державою». Осн. закони, як правило, не містять характеристик унітар. форми держ. устрою. Одним з винятків є положення ст. 2 конституції Монголії 1992: «Державний устрій Монголії — унітарна держава. Територія поділяється лише на адміністративні одиниці». Іноді, водночас з прямою вказівкою на унітарність, формулюються заг. особливості організації влади і держ. території. Так, у ст. 6 конституції Португалії 1976 зазначено, що д-ва є унітарною і поважає у своїй організації принципи автономії місц. органів влади і дем. децентралізації держ. управління, а в ст. 2 конституції Болгарії 1991 вказується на неприпустимість утворення тер. автономій.

Унітарність конкр. д-ви може бути встановлена і непрямим способом — з аналізу конст. положень стосовно її тер. організації. Зокрема, відповідну форму держ. устрою може засвідчувати наявність в осн. законі положень щодо адм.-тер. устрою (поділу). У федерат, д-вах ці питання звичайно регламентуються на рівні держ. утворень — суб'єктів федерації. Нерідко унітар. характер д-ви по суті фіксується її конст. визначеннями як єдиної (Польща, Чехія), неподільної (Люксембург, Франція) або єдиної і неподільної (Грузія, Молдова, Румунія, Словенія, Хорватія). Ці визначення лише умовно констатують унітарну форму держ. устрою і засвідчують насамперед зміст статусу держ. території у цілому, особливості її правової об'єктності в міждерж. відносинах. Нерідко в конституціях йдеться про єдність і неподільність держ. території у зв'язку з можливостями та умовами зміни держ. кордонів.

Території У. д. притаманна внутр. єдність. Це означає, що її складові мають статус адм.-тер. одиниць, межі яких визначаються звичайно парламентом д-ви. Адм.-тер. одиниці — це частини тер. д-ви, виокремлені юридично й організаційно для виконання завдань викон. влади (держ. управління), суд. влади (правосуддя) і місц. самоврядування. Вони є тер. базою для здійснення відповід. держ. функцій, матеріальною основою організації влади, що здійснюється у межах окр. частин єдиної держ. території, але їх статус не має політ, значущості. Певні особливості мають лише статуси адм.-тер. одиниць, які є автономіями. За юрид. сутністю тер. автономія означає самоврядування частини тер. д-ви, яке звичайно організоване з урахуванням етн. та істор. чинників і супроводжується наданням відповід. органам (порівняно з ін. адм.-тер. одиницями) ширших повноважень і збільшенням можливостей щодо їх самост. реалізації. В У. д. існує лише одна конституція, одна (єдина) система права і система органів держ. влади, хоча конституціями іноді називаються і нормат.-прав. акти, які конкретизують статус тер. автономий у деяких пострад. д-вах (Азербайджан, Грузія, Узбекистан, Україна). Це, однак, не заперечує юрид. природи даних актів як статутів відповід. автономій, що грунтуються на осн. законі д-ви. Порівняно з федерацією У. д. об'єктивно притаманна централізація влади. Водночас заг. процеси розвитку сучас. сусп-ва і д-ви в розвинених країнах зумовили появу тенденцій до децентралізації влади без відмови від унітар. форми держ. устрою. Ці тенденції привели до запровадження практики, за якою авт. статусу набувають усі адм.-тер. одиниці найвищого рівня (Іспанія, Італія). Тому відповідні д-ви в теорії нерідко характеризуються як унітарно-децентралізовані. З ін. боку, унітарно-децентралізованими іноді визнаються д-ви, в яких відсутні т. з. агенти (представники) «центру» на рівні «самоврядних» адм.-тер. одиниць, уповноважені здійснювати відповід. контроль.

В. М. Шаповал.

 

Схожі за змістом слова та фрази