Александер (30.VІІІ 1804, містечко Кривичі, тепер смт Мядельського р-ну Мін. обл. БРСР — 19.ХІІ 1891, Нуазі-ле-Сек, похований у Монморансі, Франція) — польс. поет і перекладач, славіст і сходознавець. Під час навчання у Віленському ун-ті за участь у т-ві "філаретів" 1823 був заарештований. У 1824—31 навчався у Петерб. ін-ті східних мов. Перша зб.— "Поезії" (1829). У 1831—41 — на дипломатичній службі в Персії. З 1842 жив у Парижі. В 1857—83 — професор слов'ян. л-р у Колеж де Франс. Автор славістичних праць, досліджень про Персію, граматики перс, мови. Надрукував деякі укр. нар. легенди у своєму перекладі франц. мовою в кн. "Легенди слов'янських селян і пастухів" (1864). Переклади укр. істор. пісень (франц. мовою) із зб. В. Антоновича і М. Драгоманова "Исторические песни малорусского народа" (т. 1—2. К., 1874—75) видав книгою "Історичні пісні України і латиські пісні з берегів Західної Двіни" (1879).
Тв.: Укр. перекл.— Малина. В кн.: Антологія польської поезії, т. 1. К., 1979.
Р. П. Головин.
