Повернись живим
Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow лан-лащ arrow ЛАТИНСЬКА МОВА
   

ЛАТИНСЬКА МОВА

— одна з найдавніших мов індоєвропейської сім'ї. Належить до групи італьських мов. Тепер мертва. За походженням є мовою племені латинів. Розвинулась як писемна з 6 ст. до н. е. на основі говору м. Рима. Зі зростанням Римської д-ви поширилася на весь Апеннінський, згодом на Піренейський п-в, Пн. Африку, Галлію та ін. В історії літ. Л. м. виділяють кілька періодів. Найдавнішим є давньоліт. період, або "архаїчна латинь" (від 240 — прибл. до поч. 1 ст. до н. е.), представники — Плавт, Теренцій. Найвищого розвитку досягла літ. Л. м. у період класичної "золотої латині" (прибл. поч. 1 ст. до н. е.— поч. 1 ст. н. е.), коли були написані твори Цезаря, Ціцерона, Вергілія, Овідія та ін. Наступний період — "срібна латинь" (поч. 1 ст.— поч. З ст.), найвидатніший представник — П. К. Таціт. "Пізня латинь" (3— 7 ст. н. е.) відзначається розвитком народнорозмовної мови (народна латинь), на базі якої згодом виникли романські мови. В період середньовіччя (7—14 ст.) Л. м. в Зх. Європі була мовою науки та католицької церкви. В епоху гуманізму (14—16 ст.) відроджуються мовні норми "золотої" та "срібної" латині (твори Т. Мора,Еразма Роттер-дамського, Т. Кампанелли, Дж. Бруно, М. Коперника). До 16 ст. Л. м. існувала як писемна і розмовна мова духівництва, лікарів, вчених, як дипломатична мова. ,о 20 століття її використовували в багатьох галузях науки й культури. Л. м. написані, зокрема, твори Р. Декарта, Ф. Бекона, Б. Спінози, І. Ньютона, Л. Ейлера та ін., частина творів М. Ломоносова; на Україні — ряд творів Г. Сковороди, Ф. Прокоповича, С. Косова, М. Довгалевського та ін. У 16—18 ст. на сх.-слов'ян. землях, у т. ч. на Україні, Л. м. викладалася в навч. закладах (Київській академії, Львівському ун-ті та ін.), використовувалася в діловодстві, дипломат. листуванні (зокрема Б. Хмельницького) тощо. Л. м. відіграла велику роль у розвитку науки й культури. Багато слів з Л. м. стали інтернаціоналізмами, збагатили міжнар. термінологію. У 20 ст. існує як офіц. мова католицької церкви. Характерні риси Л. м.: протиставлення довгих і коротких голосних; наголос був спочатку музичний, потім став динамічний; за типологією— флективна мова. Про л-ру Л. м. див. Рим Стародавній, розділ Література.

Літ.: Соболевский С. И. Грамматика латинского языка, т. 1 — 2. М., 1947 — 50; Латинский язык. Л., 1974; Маслюк В. П., Оленич Р. М. Латинська мова. Львів, 1975; Филиппович 3. М. Латинский язык. К., 1978.

Ф. О. Нікітіна.

 

Схожі за змістом слова та фрази