Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow З-зас arrow ЗАКОНИ ПРО ТИМЧАСОВИЙ ДЕРЖАВНИЙ УСТРІЙ УКРАЇНИ
   

ЗАКОНИ ПРО ТИМЧАСОВИЙ ДЕРЖАВНИЙ УСТРІЙ УКРАЇНИ

- акт, що виконував роль тимчас. конституції Гетьманської держави 1918. Затв. гетьманом П. П. Скоропадським 29.IV 1918. «Закони...» визначали компетенцію гетьмана, Ради Міністрів, Ген. суду, церкви, права та обов'язки гр-н і законод. процедуру. Гетьман ставав верх, правителем Укр. Д-ви: без його санкції жоден закон не набував чинності, він призначав і звільняв отамана Ради Міністрів разом з усім кабінетом, керував закорд. справами; був верх, воєводою армії та флоту, оголошував на тій чи тій території воєнний, осадний або надзв. стан, відав помилуванням засуджених, податковою політикою тощо. РМ і члени уряду отримали право та обов'язок координувати діяльність окр. відомств і відповідали перед гетьманом за заг. стан держ. управління, за свої власні вказівки, а за порушення підлягали цив. і карній відповідальності. Ген. суд проголошувався вищим охоронним та захисним закладом і водночас вищим судом України у суд. та адм. справах. На нього покладалися також обов'язки опублікування законів. Голова і члени Ген. суду призначалися гетьманом. Спец, розділ «Права і обов'язки українських козаків і громадян» робив наголос не на правах, а насамперед на обов'язках населення захищати режим, сплачувати податки й мито та відбувати ін. повинності.

«Закони...» гарантували: 1) недоторканність особи («ніхто не може підлягати переслідуванню за злочинні вчинки тільки як у черзі, законом визначеній; ніхто не може бути затриманий під стражею, крім як у випадках, законом визначених; ніхто не може бути судимий і покараний, крім як за злочинні вчинки, передбачені існуючими в час їх здійснення законами»); 2) недоторканність житла («оселя кожного недоторканна. Робити об-шукання й виїмку у будинку без згоди його господаря можливо не інакше, як у випадках і порядку, законом визначених»); 3) вільне пересування, обрання місця мешкання і праці; 4) зібрання («українські козаки і громадяни мають право робити зібрання в межах, не шкідливих законам, мирно і без зброї»);

5) свободу слова і друку («кожний може в межах, установлених законом, висловлювати і писати свої думки, а рівно розповсюджувати їх шляхом друку або іншими засобами»);

6) об'єднання у громад, орг-ції («українські козаки і громадяни мають право гуртувати громадян у спілки в межах, не противних законам»); 7) свободу віросповідання («всі мешканці на території України користуються кожний повсемісно свобідним відправленням їх віри і богослужінням по обряду оної»), але «первенствуючою» в Укр. Д-ві визнавалася правосл. христ. віра. Закони, які приймались Укр. Д-вою, проголошувались обов'язковими для всіх укр. гр-н та іноземців, що перебувають на тер. України. Вони підлягали опублікуванню і до оприлюднення чинності не набували. Незнання закону не позбавляло винного відповідальності за його порушення. Проекти законів розроблялись у м-вах, обговорювались і схвалювалися на засіданнях РМ, а потім передавалися на затвердження гетьманові. Право офіц. тлумачення законів надавалося членам уряду, але таке тлумачення підлягало поперед, ухвалі КМ.

У грудні 1918 «Закони...» були скасовані Директорією УНР.

Літ.: Шелухин С. Істор.-правні підстави укр. державное -ти. Вінніпег, 1929; Стахів М. Гетьм. режим в 1918 і його праводерж. якість. Скрентон, 1950; Скоропадський П. Спогади. Кін. 1917 -груд. 1918. К. - Філадельфія, 1995; Мироненко О. М. Укр. д-ва. В кн.: Укр. державотворення: невитребуваний потенціал. К., 1997.

О. М. Мироненко.

 

Схожі за змістом слова та фрази