Олександр Опанасович [10 (22).ІХ 1835, с. Гаврилівка (за ін. даними — хутір Манів біля Гаврилівки), тепер с. Гришине Роменського району Сумської області — 29.ХІ (11.ХІІ) 1891, Харків] — укр. і рос. філолог, чл.-кор. Петерб. АН (з 1875). Основоположник т. з. психологічного напряму в вітчизн. мовознавстві. Брат А. Оп. Потебні. Закінчив Харків. ун-т (1856), професор цього ун-ту (з 1875). Автор праць із заг. мовознавства, фонетики, граматики, семантики, етимології, діалектології, теорії словесності, фольклору, етнографії, досліджень про походження мови, взаємозв'язок мови й мислення тощо. Світогляд П. формувався під впливом ідей рос. революц. демократів О. Герцена, М. Чернишевського, В. Бєлінського, М. Добролюбова та передової рос. науки. П. сприйняв деякі положення матеріалістичної діалектики, для його світогляду характерна матеріалістична спрямованість. Досконало знав тогочасні зх.-європ. філос. вчення. У працях "Думка і мова" (1862), "Мова і народність" (опубл. 1895) та ін. він різко осудив ідеалістичні погляди на мову бурж. учених Г.Штєйнталя, А.Шлейхера та ін., а також твердження М. Мюллера та ін. про нерівноправність мов і народів. П. гостро виступав як проти націоналізму, так і проти шовінізму, обстоював ідеї братерства народів, рівноправність їхніх культур і мов. Він зазначав, що всі мови мають невичерпні внутр. можливості для розвитку. В умовах царської Росії П. виступав на захист пригноблюваних мов, зокрема української. Видатним внеском у мовознавство є праця П. "Із записок з російської граматики" (т. 1—2, 1874; посмертно опубл. т. З, 1899; т. 4, 1941), в якій дано порівняльно-істор. дослідження граматичної будови і всієї системи сх.-слов'ян. мов у їхніх зв'язках з ін. мовами; мова розглядається в тісному зв'язку з історією народу, з еволюцією людської думки. Ця праця грунтується великою мірою на даних укр. мови.
Граматична система П. відбилася на працях Д. М. Овсянико-Куликовського, Д. І. Кудрявського, В. Ягича, О. М. Пєшковського, О. О. Шахматова та ін. Різні питання істор. розвитку укр. мови висвітлено в працях "Про звукові особливості російських наріч" (1865), "Два дослідження про звуки російської мови" (1864—65), "Замітки про малоруське наріччя" (1870), "До історії звуків російської мови" (1876—83), "Значення множини в російській мові" (1888). П. відкрив т. з. новий в, обгрунтував дифтонгічний перехід давньорус. о, е в і в новозакритих складах в укр. мові, дослідив явище т. з. другого повноголосся тощо.
Велику увагу приділяв П. дослідженню психології словесно-художньої творчості ("З лекцій з теорії словесності", опубл. 1894; "Із записок з теорії словесності", опубл. 1905). Він є творцем лінгвістичної поетики. Теорія поезії у П. базується на аналогії між поетичним твором і словом. Поетичний твір, як і слово, грунтується на образі і є знаряддям пізнання. Значний внесок зробив П. у вивчення нар. поетичної творчості й етнографії ("Пояснення малоруських і споріднених народних пісень", т. 1—2, 1883—87, та ін.). За його редакцією виходили твори Г. Квітки-Основ'яненка, П. Гулака-Артемовського, І. Манжури. П. виступав за тісний зв'язок рос. і укр. культур. Прогресивні наук, погляди П. творчо сприйняло рад. мовознавство. Ім'я П. надано мовознавства інститутові АН УРСР у Києві. З 1977 в інституті проводяться Потебнянські читання. В 1977 у с. Гришиному відкри то нар. музей О. О. Потебні, встановлено йому пам'ятник.
Тв.: Объяснения малорусских и сродных народных песен, т. 1—2. Варшава, 1883—87; Из записок по теории словесности. X., 1905; Слово о полку Игореве. X., 1914; Мысль и язык. X., 1926; 3 лекцій теорії словесності. X., 1930; Из записок по русской грамматике, т. 1—4. М., 1958 — 77; Ударение. К., 1973; Эстетика и поэтика. М., 1976.
Літ.: Сумцов М. Велетень думки і слова. О. О. Потебня. X., 1922; Бу-лаховский Л. А. Александр Афанасьевич Потебня. К., 1952; Білодід I. К. Вклад О. О. Потебні у вітчизняну мовознавчу науку. "Наукові записки Київського державного університету", 1951, т. 10, в. 3; Олександр Опанасович Потебня. К., 1962; О. О. Потебня і деякі питання сучасної славістики. X., 1962; Франчук В. Ю. Олександр Опанасович Потебня. К., 1975; Білодід О. І. Граматична концепція О. О. Потебні. К., 1977; Пресняков О. П. А. А. Потебня и русское литературоведение конца XIX — начала XX века. Саратов, 1978: Пресняков О. П. Поэтика познания и творчества. Теория словесности А. А Потебни. М., 1980: Потебнянські читання. К. 1981.
І. К. Білодід.
